Будучи біженкою в Празі, я дуже зацікавлена, щоб чехи не сприймали мене як чужинку, тому активно шукаю точок дотику та спільних рис. Водночас я максимально дистанціююся від росіян.
Трохи нейробіології неприязні
Схильність до формування двоїстості «ми (свої)/вони (чужі)» притаманна не лише людині, а й іншим видам. Коли ми ідентифікуємо чужинця, в нашому мозку активується мигдалеподібне тіло та острівець, що відповідає за агресивні імпульси й огиду (морально‑естетичну). Натомість коли знаходимо поглядом когось, кого можна назвати Своїм, активується мезолімбічна дофамінова система, що відповідає за цікавість і задоволення.
Однак все це — лише підпорогові сили подразника, «доусвідомлена» реакція мозку. Якщо дати йому більше часу на усвідомлення, то в людини, на відміну від тварин, задіюється префронтальна кора, а перша агресивна реакція гасне. Так мозок регулює неприємні емоції.
Тож те, що ми думаємо про Чужих, — це запізнілі раціоналізації наших почуттів. А думки, як відомо, спонукають до певного типу поведінки. Ми охочіше підтримуємо, допомагаємо, зближуємося з тими, хто, за нашим світоглядом, належить до Своїх. Водночас ми уникаємо Чужих, агресуємо, ізолюємося від них. Помилки Своїх ми пояснюємо складними обставинами, а хиби Чужих — їхніми особистими рисами характеру. Раціоналізація, захисний механізм психіки, допомагає сприймати реальність такою, якою вона нам більше подобається, а не тією, якою вона є насправді.
Як емоційні реакції впливають на поведінку?
- Якщо людина викликає щось середнє між жалощами і гордістю, то виникає бажання їй допомогти.
- Якщо йдеться про почуття між жалістю та огидою, з’являється бажання вигнати та принизити таку людину.
- Якщо ми відчуваємо щось між гордістю та заздрістю, нам хочеться спілкуватися й отримувати вигоду від такого спілкування.
- Реакція між заздрістю й огидою — найбільш ворожа, вона дає імпульс атакувати.
Чим люди відрізняються від тварин у питанні ненависті?
У людей, на відміну від інших приматів, може виникати мимовільна повага й навіть почуття товариськості до Чужого. Мавпочка, наприклад, ніколи не буде переконувати членів своєї групи в тому, що мавпи з іншої зграї «не такі вже й погані», про них варто дізнатися більше і, можливо, навіть поділитися з ними їжею. Мавпочка не зазнає душевних мук через неприязнь до Чужих. Найбільше нас відрізняє від інших приматів розвинута кора мозку. Вона допомагає оцінити реальність із позиції вигоди чи просто зробити наше сприйняття глибшим і не стереотипним.
Думаю, найдеструктивніше, що може дати категоричний поділ на Своїх і Чужих, — це те, що Свої частіше переймаються перемогою над Чужими, ніж власним добробутом. Діє логіка: все, що погано для Них, автоматично стає добрим для Нас. Чужі частіше здаються огидними, смішними, простакуватими, однорідними, невиразними та взаємозамінними. Усе це підкріплює механізм раціоналізації інтуїтивних почуттів, описаний вище.
Тож як мінімізувати неприязнь?
Індивідуація — сильний механізм подолання упередження щодо Чужих. Вона полягає в тому, щоб думати про окремого індивіда, а не про групу, до якої ми вороже налаштовані. Щоб зменшити відчуття ненависті, яке виникає внаслідок поділу ми/вони, потрібно:
- Наголошувати на індивідуації та спільних рисах.
- Розвивати здатність бачити ситуацію з позиції іншого.
- Пом’якшувати категоричні поділи.
- Зменшувати ієрархічні відмінності.
- Об’єднувати людей на рівних умовах зі спільними цілями.
Розщеплення на свої/чужі спричинило безліч війн, геноцидів і, зрештою, зламаних людських життів. Ми не здатні уникнути цього поділу зовсім (хіба руйнуючи мигдалеподібне тіло), але можемо укріплювати його, коли нам необхідно, і розхитувати для адаптації.
Будучи біженкою в Празі, я дуже зацікавлена, щоб чехи не сприймали мене як чужинку, тому активно шукаю точок дотику та спільних рис. Вивчення мови, пізнання культурних традицій та свят допомагає знайти щось спільне. Я намагаюся викликати в чехів щось середнє між жалощами та гордістю, щоб мати допомогу. А ще — середнє між заздрістю та гордістю, аби знайти роботу.
З росіянами все навпаки. Я намагаюся різко підкреслити відмінності між нами і ними, уникнути спілкування, максимально ізолюватися від їхнього контенту й культури. Поки триває війна, необхідна умова виживання — бачити у ворогу ворога, а не намагатися зрозуміти його. Це потрібно для того, щоб моя країна зберегла незалежність і перемогла окупантів. Я культивую неприязнь до росіян без моральних мук, адже вона — мій захист.
Таким є мій контекст ненависті та неприязні нині. З часом він, найімовірніше, зміниться, і тоді я підлаштую свою технологію роботи з переконаннями.