В терапію приходить багато клієнтів, які мають труднощі в партнерських стосунках. Чимало молодих людей починають стосунки надто рано — раніше, ніж вони пізнають самі себе. Вони роблять це не з бажання розділити з кимось своє життя, а радше відчувають, що їм потрібно на когось спертися. Однак якщо ми покладаємося на те, що партнер заповнить нашу внутрішню порожнечу й непевність, це не може закінчитися добре.
Багато людей не виросли в оточенні, яке їх підтримувало і приймало. Не всі можуть з цим впоратися. Якщо батьки, наприклад, надають перевагу братам і сестрам або постійно прискіпуються до дитини, критикують її за кожну невдачу, порівнюють її з іншими, змушують її почуватися неповноцінною, б’ють чи принижують, мають ненависть одне до одного тощо, тут немає місця для здорового розвитку.
Саме тому важливо мати середовище, яке вас підтримує, де ваші батьки безумовно вас прийматимуть, підбадьорюватимуть після помилок, ставитимуть вас на ноги й будуватимуть вашу віру в себе. Якщо ж це не так, виховання може легко зруйнувати ваше ставлення до себе самого.
Тоді людина не вірить у себе, а тому шукає підтримку й допомогу в зовнішньому світі. Спочатку це, як правило, надмірна залежність від людей довкола — друзів зі школи чи гуртка, батьків однокласників — словом, будь‑кого, хто виявляє до вас інтерес. Це також може бути дуже ранній початок партнерських стосунків, які, втім, є не зовсім партнерськими (тобто рівноправними).
У дитинстві не було простору для здорового розвитку, де дитина, завдяки підтримці та прийняттю середовища має можливість безпечно досліджувати світ, з’ясовувати, що їй подобається і не подобається, ким вона є. Натомість дитина думає, як поводитися, щоб подобатися іншим, що робити, щоб привернути до себе увагу:
- «Треба добре вчитися, щоб батьки гарно до мене ставилися, а мої брати і сестри мене поважали».
- «Я не маю права отримати погану оцінку, бо мене не любитимуть».
- «Я не можу завдавати клопотів своїм батькам і мушу бути добрим(‑ою)».
У таких випадках немає простору для того, щоб відкривати самого себе й пізнавати життя. Замість цього дитина турбується про те, як вижити в нездоровому середовищі. Людина, яка в дитинстві не могла спертися на батьків, часто буває безпорадною. Їй не вистачає контакту, близькості, підтримки, тому вона шукає партнера як заміну того, чого не їй вистачало в дитинстві. І саме тут починаються нездорові партнерські стосунки.
Погано з самого початку
Легко може статися, що такі люди намагаються знайти в оточенні підтримку, заземлення й захист, яких їм не вистачало в їхній первинній сім’ї. Вони вступають у партнерські стосунки з очікуванням, що партнер піклуватиметься про них, приділятиме їм увагу, зробить їхній нещасливий світ кращим.
Однак якщо ми бачимо в іншому того, хто має позбавити нас внутрішньої порожнечі, смутку, врятувати нас і зробити наше життя кращим, то в більшості випадків такі стосунки не працюють. Ми обираємо не того, з ким нам комфортно, а того, хто нам потрібен, хто готовий піклуватися про нас. Вибір партнера ґрунтується на несвободі і потребі.
Часто в житті знаходять одне одного дві «поранені» людини, яким потрібно спертися одне на одного. Мотивом для початку партнерських стосунків є не любов, а потреба не бути на самоті, заховатися за когось, прагнення бути захищеним від світу, якого я боюся, потреба заземлитися. У стосунки вступають люди, які не мали простору на те, аби пізнати самих себе, дізнатися, ким вони є і чого хочуть.
Куди може завести людину такий тип стосунків? Подібні стосунки за певний час завершуються, оскільки партнери не підходять одне одному. Однак травмована людина не витримує на самоті й переходить з одних стосунків в інші, так само нездорові.
Інколи ж це може тривати довго, навіть ціле життя. Ці люди часто шукають терапію через депресію, тривогу, нереалізованість тощо. Вони відчувають, що нещасливі в стосунках, пристосовуються до партнера, тому що мають, наприклад, страх самотності, а їхня життєва сила поступово слабшає. Вони не можуть покинути партнера, тому що часто відчувають, що їм не вистачить сил зробити це самостійно.
Аби вижити в нещасливих стосунках, вони вдаються до, наприклад, алкоголю, стосунків чи сексу на стороні, трудоголізму, ліків, переїдання, постійним переглядом телевізора, загальної покірності, а також надмірного зосередження на житті інших людей, щоб не мати справи з власним.
Якщо коротко, то коли через життєвий досвід людина недостатньо знає, ким вона є, чого хоче, що їй подобається і не подобається, то вона не має сформованої здорової самооцінки та здорових психологічних механізмів, щоб, скажімо, не піддаватися емоційному шантажу або насильству.
Якщо вона просто починає стосунки на основі самого лише захоплення, а не глибших знань, — це лотерейна ставка. Ми починаємо жити з кимось, про кого не дуже багато знаємо. Потім виникають розбіжності, тому що партнери занадто різні за характером або їм стає нудно одне з одним.
Будування віри в себе
Чи побачили ви себе в цій статті? Якщо ви страждаєте від того що не вірите в себе, а в другій половинці шукаєте порятунку, я рекомендую вам знайти час і простір для себе. Почати приділяти собі увагу. Наприклад, спробувати деякий час пожити самому, щоб побачити, що таке життя, і навчитися не покладатися на партнера.
Важливо вчитися поступово долати себе і зміцнювати так свою впевненість у собі та стійкість. Спочатку це може бути дуже важко. У цей час добре мати поруч близьких людей, на яких можна покластися, які вислухають вас, або терапевта, який проведе вас важкими часами, коли буде важко протистояти самотності.
Результативною може бути й групова терапія, коли людина шукає заземлення в групі, на яку може певний час спертися. Крім того, дуже корисно буде вивчати те, в чому ви покладалися на партнера. Для когось це буде куховарство, для іншого — водіння авто. Можливо, вам буде потрібно влаштуватися на роботу, яка даватиме вам підтримку, щоб ви ні від кого не залежали, навчитися краще спілкуватися, робити різні платежі — словом, робити все те, чого ви уникаєте і в чому занадто покладаєтеся на своє оточення.
Важливо навчитися довіряти собі. Якщо ви вкладаєте всю довіру в інших людей і маєте від них якісь очікування, вам буде легко розчаруватися. Водночас ваш настрій буде переважно визначатися тим, як поводяться ті, хто вас оточує. Взаємна довіра і стосунки будуються довго, навіть місяцями або роками.
Якщо ви вирішите піти шляхом самодостатності та незалежності, ви поступово станете внутрішньо сильнішими, впевненішими в собі, і думка оточення вже не буде так сильно впливати на вас, ви не будете відчувати потреби бути з ким завгодно за всяку ціну. Ви будете цінувати себе і шукати партнера на основі того, що вам комфортно з ним, але при цьому ви можете бути на самоті.
Спробуйте на собі
- Долайте самі себе крок за кроком.
- Не уникайте речей, яких ви боїтеся, а, навпаки, відкривайтеся їм.
- Навчайтеся нових речей.
- Не будьте надто прислужливі своєму оточенню.
- Пізнавайте, що вам подобається.
- Навчайтеся ставити межі, наприклад, на роботі або в інших стосунках.
- Не покладайтеся надміру на інших.
- Сприймайте кожний новий досвід як можливість для особистісного зростання.
- Ставте невеликі цілі і йдіть до них.
- Не піддавайтеся впливу оточення — вчіться бути собою, мати власну думку.
- Не заводьте стосунки лише тому, що вам хтось потрібен.
- Знайомлячись, не поспішайте одразу вступати у стосунки, дайте час на те, щоб пізнати одне одного ближче.
- Знайомтеся з різними людьми, щоб мати краще уявлення про те, які риси вам подобаються, які не подобаються, з ким вам комфортно.
- Знайомтеся з самим собою — хто ви, що вам подобається, що не подобається…
- Займайтеся хобі, майте якісь інтереси, робіть щось для себе.
- Працюйте над своїми проблемами. Якщо ви емоційно обділені, спробуйте компенсувати це іншими способами, а не через стосунки. Може допомогти психотерапія.
Переклад: Тетяна Сопронюк