У цьому тексті я спробую пояснити функцію страждань у житті людини. Адже нині в новинних стрічках соціальних мереж я надто часто бачу патологізацію й надмірну психологізацію страждання як явища.
Як виявляється надмірна патологізація та психологізація страждань?
Психологізація — це коли ми ніби знаємо техніки і практики, які можуть «вимкнути» страждання, але насправді такого «секретного секрету» немає. Кажучи, що він є, деякі спеціалісти продають свої послуги — а людина готова витратити скільки завгодно грошей, аби лиш не відчувати емоційного болю. Добре, коли психолог пропонує професійний супровід. Погано, якщо він обіцяє життя без болю. Тоді рівень очікувань клієнта від роботи зі спеціалістом злітає до небес, і я не думаю, що існує психолог, який може відповідати таким очікуванням.
Патологізація відбувається тоді, коли природні для людини стани психіки описують як патологічні (ненормальні). Наприклад, це часто стається зі злістю та емоційним болем. Інколи кажуть, що, аби людина могла назвати себе щасливою, вона не повинна переживати нічого такого. Але це не так. Наявність негативних емоцій чи навіть страждань є нормою для психічно здорової людини. І ось чому.
Навіщо ми страждаємо?
Можна сказати, що страждання супроводжує нас протягом життя постійно. Воно буває різним: сильним чи слабким, фізичним чи емоційним, але це невід’ємна частина людського досвіду. Та чи є воно патологічним станом?
Саме по собі — ні. Втрата близької людини, розрив стосунків, конфлікти на роботі, сімейні проблеми — все це викликає емоційний дискомфорт. Тобто відчуття, яке ми вербалізуємо як «мені зле», «я пригнічений/пригнічена», «мені сумно», «важко на душі», «я нещасний/нещасна». Такі стани повинні бути в нашому житті, адже вони допомагають краще зрозуміти, що відбувається, й точніше зрозуміти реальність. Якщо фізичний біль сигналізує про хворобу чи рану, то емоційний показує, що сталося щось недобре. Відповідно, такі стани корисні для прийняття рішень.
Страждання може допомогти нам краще розуміти себе й рости як особистість. Воно здатне підказати, що для нас справді важливе, що неістотне, а що варто змінити. Іноді страждання може бути навіть джерелом мотивації для розвитку.
Утім, користь страждань помітна лише тоді, коли їх сприймають як нормальну частину буття. А не патологію, якої потрібно неодмінно позбутися за будь‑яку ціну.
Психолог не має чарівної пігулки
В наступному абзаці я попрошу в вас дещо, що може здатися вам дивним, — особливо коли зважити, що я психолог.
Якщо з вами відбулося щось, через що вам погано чи навіть відверто зле (втрата рідних, розрив стосунків, конфлікт з батьками), не поспішайте до психолога. Дайте собі час для стабілізації й задіяння своїх психічних ресурсів. Для людини природно боротися з такими ситуаціями й долати їх. Для цього часто потрібні друзі, рідні, близькі люди. Їхні підтримка й співпереживання нерідко бувають помічними.
Зрозуміло, що коли страждання сильні, то дуже хочеться знеболювального. Витримувати цей стан важко, а перебування в ньому може здаватися непосильним. З’являється бажання якомога швидше позбутися мук. І здається, що психолог — саме та людина, яка дасть чарівну пігулку, і нам моментально покращає. Але психолог може лише переживати разом з вами і підтримувати. Провести вас за руку через складний період, але ні в якому разі не позбавити страждань.
Коли страждання стає патологічним?
Абсолютно нормально, коли у відповідь на негативні події ви маєте пригнічений настрій чи підвищену тривожність, стаєте чутливі до всього, що відбувається навколо. Погано спати впродовж тижня, не відчувати голоду чи, навпаки, хотіти постійно їсти — також звичайні реакції. Звісно, якщо ви можете пов’язати їх з пережитим стресом. Скаржитися людям довкола — теж нормально. Нити, плакати в когось на плечі, скаржитися на несправедливість чи злу долю — все це в межах норми. Це цілком допустимий рівень страждання, який існує для усвідомлення того, що трапилось.
Проходження цього стану загартовує і допомагає краще справлятися з проблемами. Наголошу: його слід пройти/пережити, а не уникати чи викреслювати. Звичайно, це не приємно. Але так має бути.
Натомість НЕ ОКЕЙ:
- Порушення сну, яке триває більше місяця (неможливість заснути; ранні прокидання, після яких важко заснути; поверхневий сон; відчуття виснаження після пробудження).
- Відсутність апетиту чи постійне відчуття голоду.
- Пригнічений настрій більше 4 тижнів підряд.
- Якщо розмови з друзями не допомагають зняти психологічне напруження, а посилюють його.
- Неможливість отримати задоволення від того, що приносило його раніше. Неможливість розслабитися, відчуття напруги.
- Фонова роздратованість.
Особливо варто звернути увагу на апетит, сон та настрій. Якщо тут справи стабільно погані більше місяця, то справді потрібно проконсультуватися зі спеціалістом.
На більшість негативних подій у своєму житті людина реагує стресовою реакцією, яка приносить страждання. Це нормальний процес. І майже в усіх випадках люди здатні вийти з такого стану самостійно. При цьому вони здобувають безцінний досвід і стають сильнішими.
Однак існують явища, з якими людська психіка може не справлятися. Це аж ніяк не означає, що такі люди слабкі. Їм всього лише варто бути достатньо свідомими і вчасно звернутися по фахову допомогу.