Ви не перестаєте захоплюватися своєю половинкою і маєте відчуття, що без нього (неї) ви не могли б жити? Схаменіться. Стосунки, які на перший погляд здаються ідеальними, далеко не завжди мають стабільну основу. Ба більше, потім, коли позолота почне втрачати блиск, може настати розчарування. Наприклад, через вплив оточення, яке ви не можете змінити.
Початки бувають прекрасними — всім нам це добре відомо. Ейфорія від того, що ми знайшли скарб, а до того ж заспокійливе відчуття взаємного інтересу, яке підтримує наше почуття власної цінності. Наше життя набуває сенсу, тому що нам є для кого бути. На це також працюють гормони. Чого ще нам бажати? Проблема в тому, що нічого не триває вічно.
Раніше чи пізніше починаються перші конфлікти. І це нормально! Безконфліктних стосунків не існує. Якщо найінтимніший простір ділять люди, які ніколи не бувають абсолютно однаковими, природно з’являються тертя і теми, в яких вони не погоджуються одне з одним. Може йтися про різні інтереси, потреби, цінності… Якщо вони цілком відмінні, стосунки зовсім розпадаються. Навіть люди, які є здебільшого сумісними, поважають і підтримують одне одного, яким разом добре, все одно час від часу мають суперечності.
Також у стосунках ми особистісно розвиваємося, і темп нашого розвитку може відрізнятися від партнера. Ми також привносимо у стосунки досвід, який отримуємо поза ними. У кожного з нас він різний, тому іноді ми відчуваємо взаємне нерозуміння. Або настають моменти, коли наша половинка буде сумною, роздратованою, сварливою, і тоді він чи вона — не зовсім приємний супутник. Можливо, ви здивуєтеся, але це ознаки того, що ваші стосунки в порядку.
Бульбашка стосунків
Очевидно, ви можете вибрати інший шлях. Люди часто крокують по ньому неусвідомлено, керовані страхом, про який вони навіть не замислюються. Ви можете уникати конфліктів. І, можливо, мати приємне відчуття, що все спокійно і чудово. Можливо, це протриває певний час. Але як довго ви так витримаєте? І як довго витримають ваші стосунки, якщо їх основою є заперечення реальності?
Ви можете відмовитися від своїх бажань чи потреб, несумісних із партнеровими. Втім, це не означає, що вони зникнуть! Ви радше відкладете їх у далеку шухляду. І одного дня крапне остання крапля. Від гірких пігулок, які ви тоді проковтнете, вам стане дуже погано. Можливо, ви навіть довго не будете знати, чому.
Якщо ви з благими намірами будете намагатися «не відкинути» свого партнера власним поганим настроєм, ефект може бути подібним. Якщо ви висловлюєте лише половину того, що переживаєте, — лише те, що «прийнятно», рано чи пізно ви почнете віддалятися, тому що більше не будете розуміти, що переживає інша людина. Зрештою, ви, можливо, залишитеся самі у важку хвилину. Розчаровані тим, що ваш партнер не є для вас опорою.
Остання неконструктивна стратегія — це вибудовування якоїсь ідилічної бульбашки стосунків. Ви можете їздити у прекрасні відпустки, ходити на вечері, жити одне для одного і мати відчуття, що «зло там, назовні». Щоб могти і надалі п’яніти від почуття безпеки — яке, втім, таке крихке, коли побудоване тільки на вас двох!
Ви не можете оцінювати ризики поза стосунками, коли живете у переконанні, що всі загрози чигають назовні. Що більше ви віддаляєтеся від реальності, то менше маєте шансів якось на неї вплинути. Коли ви ставите все на одну карту, може з’явитися почуття непевності. Або комусь із вас стане тісно в обмеженому просторі бульбашки.
Справжня цінність і надійність стосунків проявляється тоді, коли ми долаємо перешкоди. Як уникнути травм і дізнатися, чи живемо ми в здорових стосунках, чи залежні від партнера?
Ким є ваш партнер?
Яку роль він виконує? Спробуйте бути відвертими з собою. Чи має він поруч із вами простір бути самим собою? За яких обставин ви з ним познайомилися і що вас у ньому привабило? Як добре (у скількох різних ситуаціях) ви одне одного знаєте? Чи уникаєте ви якихось із них свідомо чи несвідомо?
Можливо, він дуже відрізняється від вашого батька чи матері. Або колишнього. Можливо, вам це дуже потрібно, і він інтуїтивно «виконує ваше завдання» — але водночас наповнює власний внутрішній резервуар дискомфорту, який випливає із відкидання самого себе. Якщо вам здається, що він бездоганний, будьте обережні: таких людей не існує.
Чому ви схильні його ідеалізувати? Через ідеалізацію ми замикаємося у своєму внутрішньому світі і перестаємо сприймати реальність такою, яка вона є — і раптом можемо здивуватися, коли вона проявиться. А це рано чи пізно станеться. Тому що ми не можемо ні контролювати себе в режимі «нон‑стоп», ні вплинути на багато обставин, з якими змушені стикатися.
Чому нам, власне, потрібен хтось поруч? Щоб дати щось, чого нам давно бракувало? Без нього ви не були б самі собою, не змогли б жити наодинці з собою? Ми мали б залишатися у стосунках для того, щоб спільно розвиватися, навіть попри конфлікти. Затишне болітце самотнього життя може бути комфортнішим, але водночас воно загниває.
Здорові стосунки не стоять на тому, що партнер задовольняє наші потреби, які ми самі задовольняти не вміємо, і якби його не стало, наше життя розпалося б на шматки. Така відповідальність зв’язує і може призводити до того, що стається саме те, чого ми боялися. Передумовою здорових стосунків є те, що ми здатні бути взаємно відкритими, поважати і підтримувати одне одного, навіть коли це не так легко.
Можливо, після відповідей на поставлені питання всередині вас щось здригнулося, ви відчуваєте внутрішній шок. Це нормально. Якщо основи ваших стосунків крихкі, у вас є можливість зміцнити і почати будувати їх на стабільнішій основі, якщо почати вчасно. Як це зробити?
Говоріть разом
Про все, відкрито. Колись проговорені речі не можуть вас неприємно здивувати. Відвертість допоможе вам зорієнтуватися і дасть відчуття безпеки. Ви зможете прийняти краще рішення, який шлях вибрати, куди йти і чому. Важливо говорити про все, але конструктивно. Що ж це означає?
- Говоріть про те, як почуваєтеся і чого потребуєте в конкретних ситуаціях.
- Усвідомте, що ви і ваша половинка маєте право на власні переживання. Вони справжні, виникають спонтанно і показують, що для нас важливо. Тому уникайте будь‑яких докорів і звинувачень, вони ні до чого не ведуть. Той факт, що ви почуваєтеся певним чином у певній ситуації, не означає, що ваш партнер повинен сприймати її так само. Про якість стосунків не можна судити за ступенем згоди.
- Слухайте. Уникайте слова але, не захищайтеся, не пояснюйте. Просто спробуйте прислухатися і сприйняти почуте як реальність. Навіть якщо вам щось не подобається. Це єдиний можливий партнерський підхід, спілкування рівного з рівним.
- Довіряйте своєму партнерові в тому, що він хоче для вас найкращого. Що він не робить навмисно речей, які могли б завдати вам шкоди. Довіра є основою стосунків, і якщо її немає, стосунки не виконують свої функції і насправді не існують, тому що кожен із вас залишається великою мірою у власній мушлі, яка вас оберігає.
- Прийміть власну вразливість, приділіть час і увагу всьому, що може зміцнити вас як особистість. Якщо ви попрацюєте над власною щирістю, то також зможете стати кращою опорою для партнера.
Бути цілком відкритим із собою й партнером зовсім нелегко. Конфлікти, а точніше сутички — це реальність життя. Ми можемо шукати вирішення проблем у стосунках скрізь, але ключ до змін — у нас самих. Якщо ми можемо покластися на себе, нам не потрібно буде спиратися на будівельні риштування, які даватимуть нам опору зовні. Риштування некрасиві, зовсім не пасують до будівлі, тимчасові й можуть поржавіти.
І навпаки, величні та сміливі споруди викликають у нас захоплення. Вони надихають. Їх конструкція дає нам відчуття безпеки, а внутрішнє облаштування забезпечує душевний спокій. Кожен із нас має змогу збудувати власний храм і вирішити, кого в ньому прихистити. Якщо ми живемо у вільних стосунках, то можемо запропонувати притулок іншому, коли йому погано.
Так ми можемо піклуватися одне про одного, не приховуючи власної вразливості і не боячись, що інший засудить нас за неї, а ми раптом станемо недостатньо хорошими для нього такими, якими ми є насправді. Лише середовище, яке дає нам можливість побачити власні ліміти без небезпеки, дає нам можливість рости.
Міцні стосунки утворюють дві унікальні, незалежні особистості. Гіпсокартонна перегородка, яку підтримують риштування, завжди буде крихкою, хоча з боку, де не видно зовнішньої опори, обидві стіни можуть виглядати однаковими. Розпочати ж реконструкцію можна будь‑коли: наприклад, зміцнити фундамент і використати більш міцний матеріал для наступного будівництва.
Переклад: Тетяна Сопронюк