Тривога, страх, смуток, радість. Здавалося б, ці базові людські емоції вміє проживати кожен. Однак для багатьох із нас емоції є складною чи навіть маловідомою сферою — чимало людей слабо або й зовсім їх не відчувають.
У проживанні емоцій важливу роль відіграє наше дитинство і ставлення батьків до виявів наших почуттів тоді, коли ми були ще маленькими. А також те, як до своїх емоцій та емоцій інших людей ставилися решта членів родини.
- Як це було у вашій родині?
- Чи проживали зазвичай ви і ваші батьки гнів, смуток, радість і страх?
- Чи навпаки — якихось емоцій було забагато, а інші вважалися слабкістю?
- Чи могли ви спокійно проживати всі свої емоції перед батьками, братами чи сестрами так, щоб не почуватися неприйнятим чи відкинутим?
Притлумлений гнів
Щоразу, коли в дитинстві я гнівалася на свою матір, то відчувала провину, розповідає мені Яна. Коли я злилася на неї, вона плакала і давала мені зрозуміти, як я завдаю їй болю. Тепер, будучи дорослою, щоразу, коли я починаю злитися на свого партнера і захищати свої здорові межі, мене охоплює почуття провини, яке мене спиняє.
Головою я розумію, що маю право на гнів, але замість цього почуваюся винною, занадто вимогливою. Голова починає аналізувати, чи справді він зробив щось аж настільки погане, і тоді мені простіше почати поводитися ласкаво. Замість здорового гніву мене охоплює смуток, а інколи й почуття образи. Почуваюся безсилою в захисті своїх справ, оскільки я наче в пастці.
- Коли я не проявляю гнів, то не захищаю свої кордони, і зі мною вчиняють несправедливо.
- Коли я проявляю гнів, мене охоплює почуття провини, що несправедлива я.
Власне кажучи, я чимось схожа на свою матір: вмію тільки плакати або почуватися ображеною. Мені здається, що я — так само, як і вона — докладаю всіх зусиль, а зі мною все одно вчиняють несправедливо. І тому я так сильно намагалася не бути в житті такою, як вона, бо саме ці її реакції я ненавиділа.
В дитинстві Яна зазнала маніпуляцій з боку матері, яка викликала у неї, дитини, почуття провини, коли та хотіла розсердитися. Навпаки, смуток був бажаним, мама неодноразово демонструвала це в сварках, і коли Яні було сумно, мама знала, як її втішити. Але гнів у родині не приймали.
Мати приймала доньку лише як «хорошу дівчинку», а батько, проявляючи гнів, був аж занадто холеричним і навіть агресивним. Тобто Яна не могла зафіксувати собі в голові гнів як щось бажане — тоді, коли людина відчуває потребу в захисті власної цінності та кордонів.
Вона не мала досвіду гніву як позитивної енергії, коли людина набирається сміливості захищатися і відчувати свою правоту, а потім святкувати свою перемогу. Гнів у її дитинстві був лише перешкодою, тому вона його придушувала, а коли наставав час його відчувати, приходив смуток. Він став емоцією, яка замінює гнів.
Замінні вияви емоцій
Я знову почала злитися на свого партнера, — оповідає Клара. Я смикала його за кожну дурницю, мені здавалося, що він усе робить не так і що я його терпіти не можу. У такі моменти я багато думаю про розрив. Я боюся, що зробила неправильний вибір і тим часом втрачаю шанс мати кращого партнера.
«А чи відчуваєте ви в цих стосунках гнів і на себе?» — запитую я клієнтку. Ні, мені здається, що він все робить не так. Мені хочеться звинувачувати його у всьому, і я так і роблю. Коли хвиля гніву проходить, мені страшно, що мене ніхто не зможе витримати.
Я здаюся нестерпною самій собі, мені стає страшно, що партнер мене покине. Так уже ставалося кілька разів. Коли мене покинув попередній партнер, було відчуття, що я все зіпсувала. Але коли я перебуваю в стосунках, то в мені повно злоби. Але, можливо, я просто боюся, що це назавжди і що я в пастці стосунків…
- Люди, які виявляють гнів часто і надмірно, можуть мати всередині себе страх.
- Коли людина часто і надмірно сумує, можливо, вона не вміє на вас розлютитися.
- Діти, які надміру гніваються, можливо, відчувають сум, але їм простіше й зручніше виражати гнів.
Емоції — наче лікувальне зілля, яке інколи змішують у неправильній пропорції, або ж там не вистачає якогось складника. Основною метою терапії є прийняти самого себе. В перекладі це, власне, означає, що я в порядку за будь‑яких обставин, і кожна моя емоція, почуття чи потреба мають у моєму житті місце.
Емоції не погані
Якщо хтось із моїх клієнтів пригнічує свої емоції й надто часто використовує «голову», у нього чи неї можуть виникнути проблеми з прийняттям рішень. Через надмірний аналіз і внутрішні суперечки багато людей втратили зв’язок зі своїми внутрішніми почуттями, тобто в них немає компаса. Вони не знають, куди йти, і сумніваються в усіх своїх рішеннях.
Саме тому ми часто починаємо співпрацю з клієнтами з відсікання «але» від почуттів. Наприклад, клієнт каже: «Мені не подобається моя нинішня робота, але це, мабуть, тому, що я ледачий. Вдома мені завжди казали, що я ніде не зможу втриматися…» Тоді я прошу клієнта розповісти мені про свої почуття й поки що опустити «але».
Разом ми намагаємося звільнити почуття від будь‑якої оцінки, адже негативна оцінка власних емоцій є фундаментальною неповагою до себе і врешті призводить до того, що самооцінка стає все нижчою.
Якщо звільнити речення, повні почуттів або емоцій, від оцінки, ми часто отримаємо цікаву картину нашого нинішнього життя — я відчуваю, що на мене тиснуть у стосунках, моя дитина часто мене дратує, я втомився, мене знуджує робота…
Якщо вам важко відмовитися від оцінки, і на вас ще й тисне аргумент — як дізнатися, чи є ваші почуття або емоції виправданими, справедливими та правильними, допоможіть собі невеличкою формулою: Можливо, моє почуття не зовсім правильне, але ось що я відчуваю зараз. Тепер, у цей момент, воно правильне.
Не поспішайте аналізувати свої відчуття і робити з них швидкі висновки. Те, що вам нудно на роботі, не означає, що ви повинні звільнитися завтра. На цьому етапі просто потренуйтеся бути чутливими до своїх емоцій і почуттів.
Що більше ви розумієте та поважаєте свої почуття й емоції, тим частіше ви приймаєте правильні рішення. Що більше ви сприймаєте свої емоції та поважаєте їх прояви, то більше приймаєте себе, а ваша впевненість у собі зростає. Впевненість у собі означає, що ви добре знаєте себе. Знаєте свої емоції, почуття, думки. Розумієте їх і знаєте, як ними керувати.
Переклад: Тетяна Сопронюк