Популярні цитати стверджують, ніби бути щасливим – це вибір. Дозволю собі не погодитися. Відчуття щастя залежить не від вибору, а радше від світогляду і самосприйняття. Щастя – це найвище, пікове переживання, а задоволення життям – відчуття, більш розтягнуте у часі. Саме тому, аби частіше відчувати перше, слід максимально дбати про друге. Робити себе щасливим – це сприяти своєму комфорту і піклуватися про здоров’я.
Якщо ви запитаєте першого‑ліпшого зустрічного на вулиці про зміст його чи її життя, то з великою вірогідністю почуєте, що «він у тому, щоб бути щасливим». А запитавши «Ви щасливі?», найімовірніше, побачите розгублений погляд. Відчуття щастя є суб’єктивним і дуже залежить від особистості людини, яка перед вами. Але є явища та дії, які однаково впливають на задоволення життям та відчуття щастя в абсолютної більшості людей. Пропоную пошукати їх у своєму житті.
Стосунки з іншими. Це те, що найбільше впливає на задоволеність життям та його тривалість. Тому ми й починаємо препарувати явище щастя саме з цього.
Спільнота і соціальна підтримка. Це відчуття належності до чогось, із чим ми маємо зв’язок, та оточення, на яке можемо покластися. В українців відчуття спільноти загострилося з початком війни. Ми як ніколи відчули, що маємо мету, яка об’єднує. Дивно писати про щастя під час війни, але вона завершиться, а наша національна об’єднаність залишиться.
Цікаво, що коли ми допомагаємо іншим, у нашому мозку активується центр винагороди. Саме той, який активується під час їжі і сексу. Співпраця біологічно закладена в людині, тому ми фізично кайфуємо, коли допомагаємо іншій людині. Ми прагнемо зарадити, відчуваючи при тім власну цінність чи важливість – це зветься «внутрішній ресурс».
А ще скаржитись одне одному – це добре, бо знімає напругу. Так вже склалося, що люди схильні більше концентруватися на негативі. Однак, щоб відчувати щастя, не обов’язково бути постійно «на позитиві». Можна й понити, але правильним людям.
Гроші, а саме вміння перетворювати високий прибуток на добробут. Не демонстрація статків, а вкладання коштів у свій достаток робить людей щасливими. Витрачати гроші на враження, досвід чи спогади, а не на «дешеві понти» у вигляді брендового одягу чи великої автівки. Вдумливе, розумне споживання теж сприяє більшій задоволеності життям.
У Празі парки, сквери та громадський транспорт – це такий «соціальний мікс», де можуть перетинатися люди з різними доходами і соціальним статусом. Такі взаємодії, попри їхню формальність, сприяють відчуттю об’єднаності і усвідомленню того, що ми ділимо спільний простір незалежно від рівня заробітку.
Здоров’я фізичне та ментальне. Складно почуватися щасливим, коли тобі щось болить. Як показують дослідження, рівень задоволеності життям вищий у тих країнах, де медична допомога доступна (не дешева чи дорога, а без бюрократії і черг по кілька місяців). Однак здоров’я – це насамперед особиста відповідальність. Кожен і кожна своїм способом життя, може покращувати своє здоров’я або ж навпаки. Стежити за режимом їжі і сну, рухатися – це те, що доступне всім.
Навіть якщо соматичне здоров’я хороше, є ще здоров’я ментальне. Воно може значно заважати відчуттю щастя. У цьому контексті, власне, я б назвала ментальне здоров’я навіть важливішим, адже саме ментальні проблеми заважають сприймати життя як щось добре. А інколи через певні розлади це навіть фізіологічно неможливо.
Свобода і час. Людина щаслива тоді, коли сама обирає напрямок руху свого життя. Коли вона вільна у виборі професії, релігії, оточення, у тому, якого кольору буде її волосся і чи носитиме вона сережку в носі. Відчувати свою ідентичність та володіти свободою демонструвати її іншим – однозначна складова щасливого існування.
Саме тому підприємці щасливіші, ніж найняті працівники, бо самі керують своїм робочим часом. Якщо ви маєте змогу організувати роботу так, щоб більше бути з людьми, яких любите, то ви, очевидно, щасливіші, ніж ті, хто такої змоги не має.
Успіх та конкуренція. Ох, тут дуже цікаво! З одного боку, людина запрограмована на конкуренцію і боротьбу за найвище місце в ієрархії своєї групи. А з іншого, люди – слабкі тварини, які не спроможні вижити у ворожому середовищі самостійно, тому мають потребу гуртуватися. Виходить, що всім нам потрібне плем’я. Втім, коли ми в нього потрапляємо, все одно не можемо розслабитися через відчуття безпеки, а, навпаки, починаємо конкурувати. І навіть виборовши бажане місце у групі, відчуваємо задоволення лише частково, адже це місце весь час під загрозою втрати. Чи справді, аби бути щасливим, не слід брати участі в цих соціальних змаганнях і мати занижений рівень очікувань і бажань? Ідеальна формула для успіху – це бути задоволеним тим, що маєш зараз, та прагнути трішечки більшого. А також усвідомлювати, що чийсь виграш не означає автоматично твого програшу. Це неабияк знімає напругу, яку вносить у наше життя конкуренція.
Найбільше відчуттю щастя перешкоджають ізоляція та відчуття меншовартості. Багато українців нині, можливо, й не ізольовані одне від одного, але перебувають далеко від рідного дому. Звісно, ми почуваємося меншовартісними, адже живемо у країнах, мови яких не знаємо чи не вивчили досконало, і це впливає на заробіток. У таких умовах дуже непросто почуватися щасливим, а навіть якщо це й вдається, згодом може підібратися підступне відчуття провини. Аби його подолати, варто усвідомлювати його ірраціональність та нелогічність. Простими словами, вина – «чужа» у цій ситуації, як тітка з росії, яка приїхала на ваше свято. Адже, те що ви почуваєтеся щасливими, не робить нікому зле. У такому стані ви, навпаки, перебуваєте у ресурсному стані і справді здатні допомогти іншим. Трапляється, що цього відчуття не вдається позбутися раціональним розмірковуванням, і тоді можна сказати, що воно є невротичним почуттям провини. Розкласти його на менші частинки і зрозуміти природу походження допоможе психолог.
Від подібних усвідомлень психіка захищається, щоб зберегти гомеостаз. Психолог його порушує, бо працює з захистами, тому спочатку психологічний стан може погіршуватися, і саме на цьому етапі багато клієнтів ідуть з терапії. Але той хто наполегливо залишається в роботі, має неоціненне надбання – свободу бути щасливим.
Щастя – це шлях, а не момент. Не забуваймо про це.