Афект свідка (травма свідка) – це те, що людина відчуває спостерігаючи за катастрофічними подіями, які відбуваються у житті інших. Відчуття та емоції у цьому випадку мають узагальнену назву «афект». Саме він стає рушійною силою поведінки.
Що ви робили після перегляду фото зі звільненої Київщини?
Хтось не міг відірватись від стрічки новин і гортав її, знову й знову візуалізуючи перед собою ті жахіття. Хтось, вимкнув ґаджет і розридався. Когось накрила хвиля агресії. Ще хтось поширював, додаючи свої коментарі. Кадри вбитих, замучених людей – не можуть не вибивати з емоційної рівноваги. При цьому зберігати холодний розум не вдається. Після такого людині властиво відчувати спустошення, безнадію, безсилля і, навіть, байдужість.
Якщо ви стали свідком таких звірств, світогляд може змінюватися. Усе, що ви знали чи думали про людство, як його розуміли, може потребувати перегляду. Опрацювання цього досвіду – це тривала робота психіки. Тому залишимо це на потім.
Якщо після перегляду новин ви відчуваєте тривогу, тиск у грудях, нудоту, безсоння чи неспокій – це ознаки того, що інформація, яку ви отримали, вразила вас значно сильніше, ніж зазвичай. Вам необхідно терміново відкласти перегляд стрічки новин. А ще краще – відкласти смартфон чи комп’ютер подалі від себе. Від того, що кілька годин не стежитимете за подіями, ви не станете зрадником Батьківщини.
Найкращий варіант – піти щось зробити (якщо при тім ви продовжуватимете думати про побачене – це нормально). Таким чином інтенсивність відчуттів знизиться. А це дасть змогу психіці почати процес опрацювання побаченого. Якщо ж продовжити гортати стрічку новин і безупину передивлятися шокуючі кадри, то тривога і страх будуть збільшуватися. Відповідно психіка не матиме можливості давати раду з побаченим. Цього слід уникати, адже саме таке перенапруження і розхитує психічне здоров’я.
Окремо варто зупинитися на двох емоційних явищах, які пов’язані з «травмою свідка» – це безсила лють і байдужість.
Безсила лють – це коли ви злі, але відреагувати на винуватця події не можете. У цьому стані ви можете плакати. Сльози викликатиме безсилля й неможливість щось виправити чи допомогти. Це відчуття може бути дуже інтенсивне. А отже його можна використати як психічну енергію. «Я не здатний/здатна допомогти людям з Маріуполя, але я можу надіслати гроші фонду. Я не спроможна/спроможний зарадити скривдженим у Бучі, але я можу долучитися до волонтерства. Ключове тут – я можу!» Навіть якщо ваші вклади у спільну боротьбу невеликі, або здаються вам такими, закликаю вас не знецінювати їх. Навіть маленька, справа, зроблена на користь України, ЗСУ – важлива! Зрештою, є чудове визначення української самоорганізації, яку ми демонстрували на Майдані – «мурашине громадянське суспільство». Великі справи і перемоги – завжди складаються з маленьких, «мурашиних».
Байдужість – це коли ви дивитеся на страшні світлин і нічого не відчуваєте, немовби ви є «холоднокровними», емоційно рівними. Так психіка захищається від перенапруження. Це ознака того, що ресурсу на опрацювання побаченого вам бракує або й взагалі немає. Робити з цим нічого не треба.
На останок я залишила дуже важливу настанову, щоб ви її краще запам’ятали – спати! Сон повинен тривати 6–8 годин. Якщо не вдається заснути, розгляньте можливість прийняття відповідних медикаментів. Нормальний сон – критично важливий. Зменшення емоційного навантаження пам’яті відбувається саме під час сну. Тому сон є ключовим чинником у збереженні психічного здоров’я.