Де взяти енергію

Навіть у важких моментах є надія. І, можливо, найбільше саме в них.

Aneta Langrová

Aneta Langrová
Psycholožka

10. 5. 2022

Кожен день ми можемо приймати рішення. Кожен день ми маємо можливість зробити щось інакше. Щоранку, прокинувшись, ми можемо вибрати шлях. Хоча це може звучати сміливо: кожен день ми можемо вирішувати, якою будемо людиною. Проте іноді нам навіть не спадає на думку: «Тобі ж не обов’язково бути таким — ти можеш змінити це сьогодні». Наче ми живемо в режимі автопілота, за звичкою чи за інерцією. Ми прокидаємося з ідеєю, передчуттям або переконанням, як у нас пройде день. Як відбуватиметься спілкування з партнером, дітьми, колегами і керівником. Ми передчуваємо тривоги, труднощі, важкі моменти. Ми переживаємо наперед. Ми можемо провести цілий день із гіркотою, яку несемо з минулих днів.

Можливо, у нас важке минуле. Можливо, у нас були батьки, які начебто навіть не хотіли бути батьками. Нам не пощастило з цькуванням однокласників або злими вчителями. Можливо, ми відчуваємо кривду, гнів, жаль. Ми можемо сприймати несправедливість світу й ставити собі запитання: чому саме я?! Можливо, ми сумні, нещасні й розчаровані в житті. Ми живемо день у день ​​з відчуттям, що все це ні до чого.

Ця стаття, напевно, не переверне ваше життя з ніг на голову. Але я запозичу слова Мартіна Селігмана, батька позитивної психології, який каже: «Я пропоную вам науку. Так говорять дослідження. І вони кажуть, що це можливо. Що, якщо ми хочемо, ми можемо вибрати щасливіше життя. Ми можемо зробити самих себе щасливішими. Це в наших силах. Кожен може почати зараз. Немає чого чекати».

Останні кілька тижнів Патрік бореться з безсонням. Він думає про те, що попросить лікаря виписати йому антидепресанти. Останнім часом його стан тільки гіршає. Йому не подобається робота, йому не подобається життя. Дні, тижні й місяці протікають крізь пальці без сенсу й, безперечно, без відчуття щастя. 

Крім родини, у нього є лише один хороший друг, інших стосунків у нього немає. Йому сорок і він один. Працює вчителем. Він не любить свою роботу. Діти постійно розмовляють, заважають, псують його заняття. У нього немає відчуття, що він їх може чогось навчити, і тим більше, що їм би було цікаво. Він ненавидить колег‑вчителів і їх моралізаторські промови. Життя для нього нудьга. Воно не приносить йому ніякої радості, і він не знає, як це змінити.

Що я можу зробити зараз?

Історія Патріка описана коротко. Можна було б написати про його дитинство, про батька, який мав до нього високі вимоги, про брата, який завжди затьмарював його, чи про байдужу матір. Але вірте чи ні, ні те, ні інше вже не має значення. Як так можливо? Як можна відрізати таке істотно важливе минуле? Це ж через нього Патрік нещасний!

Ви маєте рацію. Минуле накинуло на Патріка солідне навантаження. Проте тепер він дорослий. Тепер Патрік може. І він дійсно може все, що захоче. Патрік, як і кожен із нас, може вирішити, який шлях він для себе обере. Сьогодні для нього може бути саме той день, коли він може зробити щось по‑іншому. Коли він вирішить жити інакше. Коли він буде трішки щасливішим, ніж учора.

Отже, ви хочете мені сказати, що я виправдовуюсь своїм минулим? Ви думаєте, що моє дитинство було прекрасне? Що я можу просто так це подолати? Це ж впливає на мої стосунки, мою самооцінку, це впливає на те, хто я є. Якби я міг бути щасливим просто так, я б був! Якби я міг просто прийняти таке рішення, мені б не потрібен був психолог чи антидепресант. Це не так просто!

Можливо, ви зараз думаєте так само й маєте на це повне право. Ця стаття не буде ставити під питання жодні труднощі, які вам довелося пережити. Тягар, який ви несете на своїх плечах і відчуваєте всю його важкість. Я не хочу забирати у вас чи Патріка нічого з того, що ви пережили в минулому.

Проте я твердо вірю, що ми маємо право на щасливе життя. Вибрати добро. Залишити позаду несправедливість, шкодування, провину або гнів. Натомість ми можемо переживати вдячність, значення, справжність і, можливо, навіть шматок того щастя, якого більшість із нас, принаймні частинкою своєї душі, настільки прагне. То що? Для мого душевного щастя й задоволення я повинен сказати собі: Сьогодні я буду щасливий? Сьогодні буде інакше? Ви саме це порадили Патрікові?

Зовсім ні. Зі свого досвіду ви, можливо, знаєте, що ось так би це рішення «все, відтепер я щасливий/щаслива» було як плескати у воду. За мить ви би його й не бачили, і не чули. Перший контакт із колегою, керівником, а іноді і з родиною чи другом би, можливо, відразу повернув нас до старих шляхів. У ситуацію, у якій ми бродимо дотепер. Нічого не змінилося. Робота та сама, люди теж. Так само й наш настрій.

Отже, як це зробити? Як зробити сьогоднішній день інакшим (можливо, навіть щасливішим)? Почну різко, без рукавичок. Перестаньте думати про себе! Чудово, тепер ви з мене ще й егоїста зробите, можете подумати ви. І цього я б точно не хотіла. Але уявіть собі Патріка, який постійно думає про своє нещастя. Про те, як йому погано. Яке жалюгідне, нездійснене життя він живе. Більшість свого часу він проводить шкодуючи себе, у пасивності та негативі.

Доброта і вдячність

Я не маю на увазі, що ваше життя таке саме як у Патріка. Однак правда в тому, що деякі з нас справді тонуть у своїх темних думках і не знають, як із цього вибратися. Іноді ми думаємо тільки про своє нещастя й нічого іншого не бачимо. Але тепер давайте подивимося вгору. Давайте подумаємо про наше оточення. Про колег, друзів, родину. Хіба немає когось, кого ми знаємо (або тільки чули про когось), у кого історія набагато складніша? До кого життя було ще недобрішим?

Нам не обов’язково бути самарянами, і ми не повинні віддавати все своє майно на благодійність. Достатньо маленька допомога. Дрібниця. Для того, хто це оцінить. Й оскільки я сказала, що почну різко, я дотримаю свого слова: зробіть щось доброго для іншої людини ще сьогодні. Щось, за що вона вам щиро подякує. Запишіть цю діяльність у щоденник або календар. Що саме це було, що ви відчували під час цієї активності й що ви відчували через кілька годин.

Ця техніка є однією з відомих технік позитивної психології. Дослідження тисяч людей показали, що це працює. Навіть діє сильніше, ніж антидепресанти. Це приносить більше щастя, ніж хімія. Добро для іншого. Доброта, яка зробить когось щасливим. Зробіть це ще сьогодні.

І йдемо далі. Інша тема — вдячність:

  • Що у вашому житті виходить?
  • Що ви цінуєте?
  • Що вам приносить радість?
  • Що б ви не хотіли втратити?

Можливо, ви не зразу будете знати відповіді. Інколи важко думати про приємні речі в житті — на думку спадають скоріше негативні. Їм це вдаєтся легко, автоматично. Хоча це важка робота, я вірю, що щось знайдеться. Можливо, це буде дрібниця: крісло, яке ви купили для читання й обожнюєте його. Розсипний чай, що нагадує вам про літні канікули. Свіжий круасан із маслом вранці. Подумайте. Безперечно, щось знайдете.

Знайшли? Якщо так, закрийте очі. Згадайте той момент, коли ви отримували задоволення від цієї дрібниці. Тих пару хвилин чи секунд, коли ви були щасливі. Коли щось змусило вас усміхнутися. Навіть якщо це була справді дрібниця. Усвідомте це відчуття задоволення. І до чого вся ця вправа?

Згадайте, коли ми йдемо з роботи додому після важкого, насиченого дня. Якраз перед виходом нас зупиняє колега й за щось критикує. Він робить різке, отруйне, болісне зауваження. І як ми потім почуваємося стосовно цілого дня? Так… більшість із нас відчує, що весь день був поганим. Навіть негативні дрібниці можуть затьмарити цілий день! Ми чітко бачимо лише погане, а хороше ніби втрачає свою важливість — ми забуваємо про приємні моменти.

Маленькі радості роблять дні щасливими

Ви не вірите, що ця вправа може настільки позитивно вплинути на нашу психіку? Ви праві. Мартін Селігман теж не повірив, тому вирішив техніку «Три приємні речі» перевірити. У дослідженні взяли участь 577 респондентів. Протягом семи днів вони записували три приємні речі, які трапилися з ними за день. Усього за сім днів учасники дослідження продемонстрували помітне полегшення симптомів депресії. Їхній настрій помітно покращився. Протягом шести місяців міра щастя, яке вони переживали, значно зросла.

Доказ замість обіцянок. Проста вправа. Кілька хвилин часу, коли ми пригадаємо щось приємне. Свідомо викличемо з пам’яті думку: це ж насправді приємно. Зрештою, багато речей працює добре. Це був гарний день. Зрештою, я виконав/виконала стільки завдань.

  • Що вас сьогодні порадувало?
  • Що вийшло?
  • Що змусило вас посміхатися?
  • Що працює і ви раді, що це працює?
  • Чи є щось таке, що ви дотепер сприймали як належне, але насправді це для вас надзвичайно важливо?

За всі ці приємні моменти, за всі приємні речі, які трапляються з вами у вашому житті, ми можемо продовжувати думати про те, яким способом ми самі брали в цьому участь. Як ми зробили свій внесок у цю мить. Що конкретно викликало в нас відчуття щастя. Це була наша діяльність? Щось ми сказали чи зробили? Як конкретно ми зустріли цей момент, людину чи ситуацію?

Можливо, за допомогою цієї простої діяльності ми з’ясуємо, що на багато приємних моментів, наповнених задоволенням, ми дійсно можемо самі вплинути. Чи порадувала нас ранкова прогулянка? Повторіть її! Нас порадував візит подруги? Давайте організуємо ще одну зустріч. Ми насолоджувались кавою, морозивом чи гарячою ванною? Просто більше таких моментів!

Ми часто захоплюємося негативом. Ми забуваємо, що радісного відбувається в нашому житті або як ми самі себе можемо насправді порадувати. Ми застрянемо в негативних думках. Ця вправа може розірвати порочне коло. Це виведе нас із пасивності та чорних думок. Завдяки собі.

Чого я бажаю?

До цього часу ми разом думали про добро для іншої людини. Потім про приємні речі, дрібниці, які траплялися з нами протягом дня. А тепер: чого б ви бажали? Чого б ви бажали для себе завтра, післязавтра, через тиждень і навіть через п’ятнадцять років? Що приємного мало би статися у вашому житті? І як ви можете брати в цьому участь?

Зверніть увагу, я не маю на увазі класичне питання з інтерв’ю Де ви бачите себе через п’ять років? На даний момент мене набагато більше цікавить, яке життя ви б хотіли для себе? Хто в ньому має бути? Де б ви хотіли жити і з ким? Чим має бути заповнений час вашого життя? Що порадує й наповнить вас? Дозвольте собі захопитися ідеєю. Дозвольте собі захопитися мрією. Відчуйте, що це відбудется. Що у вас є можливість так жити. Як ви себе почуваєте?

І якщо ви не хочете блукати в далекому майбутньому, залишайтеся в цьому дні або цьому тижні. Який день ви хочете провести сьогодні? На що можете тішитися? Що ви можете зробити? Просто так, для себе?

Доза позитивної енергії

Хіба це не занадто позитиву? Навпаки! Я думаю, що його замало. Що ми проводимо занадто багато часу в чорних, сумних думках, страхах і катастрофічних сценаріях. Я вважаю, що багато хто з нас страждають від різних страхів і переживань, які часто не виповняться, але все одно обтяжують розум. Я думаю, що іноді нам потрібна величезна доза позитиву, щоби хоч трохи з неї на нас випало.

Усі ці вправи прості. Нам для них нічого не потрібно, максимум олівця й паперу. Найголовніше — це наше рішення. Що ми хочемо для себе чогось іншого. Що ми хочемо бути трохи більше задоволені. І це від сьогодні. Яким би не було наше минуле. Незважаючи на речі, які ми вже не змінимо.

Кожен із нас може вирішувати. Ми можемо вирішити, чи потонути в жалю, несправедливості, гірких спогадах, чи рухатися — ближче до інших, до нашого спокою та задоволеності. Якщо ви вирішите, ви можете все. Я вірю в це так само, як і Абрахам Маслоу, Карен Хорні, Карл Роджерс, Вірджинія Сатир, Імсу Кім Берг, Стів де Шазер і сотні неймовірно чудових психологів. Усі вони вірили, що всередині дрімає те справжнє, щасливе, добре, задоволене. І дорослість має ту перевагу, що якщо ми хочемо це відкрити, то можемо.

Патрік працює над собою. Він не завжди в хорошому настрої. У нього не завжди є бажання виконувати вправи. Він сам попробував, що вони діють. Тому що вони допомагають йому побачити своє життя інакше, ніж раніше. Час від часу він спадає під вплив виснаження, але в цілому його дні відрізняються.

Він не поринає в сумні думки, шкодуючи себе. Він знає, що він може бути вдячний за багато речей. Він почав вчити грати на гітару інвалідного хлопчика своєї сусідки. Іноді він навіть не зміг би виразити почуття вдячності, співпереживання та приналежності, які він відчуває в цій діяльності. Це надає йому інший вимір, інший зміст.

Бажаю кожному читачеві чи слухачеві побачити світ у його цілому. Не тільки негативно, не тільки позитивно. Так як є. Якщо нам здається, що все не так, що ми тонемо й не видно допомоги, давайте подивимось всередину. До себе. Там ми обов’язково знайдемо допомогу…

Оригінал статті чеською мовою.

Nastavení soukromí

Můžeme povolit některé další služby pro analýzu návštěvnosti? Svůj souhlas můžete kdykoliv změnit nebo odvolat.

Více informací.