Жити з депресією надзвичайно складно, особливо через реакцію інших людей і стигму, пов’язану з психічними захворюваннями. Але важко і друзям чи близьким, які часто не знають, як поводитися з хворим. Як допомогти людині в депресії, але при цьому захистити себе?
Протилежністю депресії є не радість, а життя. Одного разу вся життєва сила втекла від мене. Усе, що я мав зробити, здавалося непідйомним. Я прийшов додому і побачив, як на моєму автовідповідачі блимає червоне світло, і замість того, щоб з нетерпінням почути своїх друзів, я подумав – жах, скільком людям потрібно передзвонити! Вирішив пообідати, а потім уявив, що мені доведеться вийти і купити їжу, покласти її на тарілку, нарізати і жувати, і все це здавалося Хресною дорогою.
У дискусіях про депресію часто втрачається одна річ. А саме, те, що ви знаєте, як усе це абсурдно. І знаєте, поки проживаєте депресію. Більшість людей примудряється слухати новини з автовідповідача, їсти обід і змушувати себе прийняти душ, вийти за двері. Це невелика наука, але для вас вона непідйомна, ви не здатні знайти з такої ситуації вихід. Тоді я почав відчувати, що роблю менше, думаю менше, відчуваю менше. Я почувався нікчемно.
Ось як розповідає про депресію письменник Ендрю Соломон. Він завжди вважав себе сильною і витривалою людиною. Тип, який міг би витримати концтабір. Він пережив низку болючих подій – втратив матір, стосунки та переїхав до іншої країни, не відчуваючи великих наслідків. Але депресія прийшла через три роки.
Саме це усвідомлення абсурдності всієї ситуації для багатьох людей, які перебувають у депресії, може стати однією з барикад на шляху до вирішення проблеми. Я мав би встати й піти по магазинах. Я не такий слабкий. Інша перепона полягає в тому, що пошук допомоги зазвичай також видається дуже великою роботою, на яку в депресивної людини не вистачає енергії.
А ще є третя річ…
Ставлення оточення важливе
Коли ви зламаєте ногу, багато людей люблять приносити вам квіти, грати з вами в карти і малювати на гіпсі. Коли ви у лікарні, маєте проблеми з животом, вас перевідають і пожаліють.
А коли ви в депресії, іншим людям з вами некомфортно. Мало хто любить важкі емоції, мало хто може впоратися з такою заразною аурою безпорадності і безвиході навколо депресивної людини. До того ж, про депресію мало що відомо, і легко повірити, що її можна подолати волею. Багато людей засмучені і розчаровані поведінкою людини в депресії. Це нормальний і насправді цілком здоровий механізм, тому що ми, природно, намагаємося захистити себе. Ми не хочемо почуватися безпорадними і безнадійними.
Але що, коли захворів хтось із ваших близьких? Як ставитися до свого партнера, коли ти його любиш і хочеш допомогти, але при цьому відчуваєш, що він висмоктує з тебе енергію так, що тобі вже й на себе не лишається? Коли ви не відчуваєте підтримки, до якої звикли? Коли ти раптом не впізнаєш власну дитину, котра завжди була активною і веселою, а тепер у неї зникла вся радість? Коли боїшся, що твій друг нашкодить собі? Наведені нижче рекомендації не є вичерпними і, звичайно, не стосуються всіх. Однак вони можуть бути принаймні орієнтиром у вирішенні складної ситуації.
1. Не говоріть про хворобу як про слабкість чи рису характеру
Першим кроком для вас, а також для людини з депресією, є усвідомлення того, що все це не її провина чи слабка воля, але хвороба.
Фрази, які часто чує людина в депресії…
• Усе в твоїй голові.
• Якщо б ти спробував хоча б трохи…
• Усе можна подолати, якщо захочеш.
• Твоя проблема – просто лінь.
• Ти просто жартуєш.
• Ми всі часом відчуваємо себе нещасними.
• Ти будеш у порядку, не хвилюйся.
• Поглянь на світ із кращого боку.
• У тебе є заради чого жити, чому ти хочеш померти?
Депресія може завадити вам встати з ліжка і піти в туалет, як грип. Нещодавно я почув досить влучну метафору для депресії: рак волі. Сказати комусь подолати депресію – це те саме, що сказати вилікувати зламану ногу. Це не можна зробити лише зусиллям. Тут відіграє роль хімія мозку, а іноді й речі, яких людина взагалі не усвідомлює.
Ці речі неможливо змінити, просто поглянувши на життя з кращого боку, тому що депресія забарвлює світ у чорний колір, і кращого боку просто не видно. Прагнення до позитивного мислення у вигляді докорів сумління може ускладнити хворобу: «чому я такий нестерпний, чому я можу радіти, коли маю дах над головою, друзів, маю що їсти? що зі мною не так, коли інші люди об’єктивно в набагато гіршій ситуації»?
З усього цього випливає одна дуже важлива річ: це також і не ваша провина. Не звинувачуйте себе в тому, що ви поганий батько, поганий партнер, погана дочка. Ви не причина депресії рідної людини – у вас немає такої сили. Ви навіть не можете її вилікувати. Не можна комусь допомогти проти його волі.
2. Допоможіть знайти допомогу
Людині з депресією важко повірити, що може стати краще, особливо коли ситуація триває місяцями. Однак у переважній більшості випадків депресія з часом спадає. Існує багато варіантів ефективного лікування. Ліки можуть впливати на ситуацію, і вони часто безцінні, коли власні ресурси людини вже вичерпані. Психотерапія допомагає знайти зв’язок із хворобою і якось її зрозуміти, навчитися по‑іншому ставитися до себе або змінити життєву ситуацію та власне ставлення, пов’язане з депресією. Зрештою, ці речі можуть дуже добре доповнювати одне одного – антидепресанти можуть привести людину в стан, у якому вона здатна отримати користь від психотерапії.
Іноді простіше звернутися до лікаря загальної практики, ніж до психіатра чи психотерапевта. Навіть лікар загальної практики здатний призначити антидепресанти і знайти пацієнтам правильні контакти. Ви можете запропонувати цей варіант коханій людині. Або пошукайте допомогу з частковими завданнями. Спитайте знайомих про фахівця або знайдіть когось підходящого в інтернеті. Ви також можете супроводжувати близьку людину на перший прийом, допомогти скласти список симптомів або запитань. Ці невеликі завдання можуть стати нездоланною перешкодою для хворого. Адже й здоровим людям теж важко зробити перший крок до професійної допомоги, особливо коли немає сил та енергії.
Ви також можете знайти підтримку і для себе. Існують групи підтримки та організації для партнерів людей з депресією. Коли догляд за депресивною людиною втомлює, ви самі можете звернутися до психотерапевта.
3. Не порівнюйте депресію з власним досвідом
Якщо ви не маєте досвіду депресії, ви, ймовірно, не можете її уявити. Хворій людині краще почути щось на зразок «знаєш, я, мабуть, взагалі не уявляю, що ти відчуваєш, але я все одно хотів би краще тебе зрозуміти, розкажи, що з тобою відбувається», ніж «якось мені було важко, але я зміг це подолати». В іншому випадку людина в депресії може легко відчути, що її не зрозуміли. Їй може бути прикро, що її почуття спрощено, або розгніватися через те, що ви не знаєте, про що говорите. Ви не в чужій шкірі й не знаєте відчуттів хворого.
Те, що ви не розумієте хворого, не означає, що ви поганий друг. Адже досвід депресії не дуже передається. Часто вистачає просто підтримки без оцінки та осуду.
4. Намагайтеся відкрито говорити про все – а головне слухайте
Не боятися, мабуть, найважче для оточення. Іноді це важко і для терапевтів. Говорити відкрито про почуття безнадійності, смутку і навіть про самогубство надзвичайно важко, особливо для найближчих людей.
Депресія може привести людину до великої самотності. Мало хто хоче терпіти неприємні відчуття, тому люди схильні відсторонитися від хворого. Крім того, він сам не має ресурсів і сил, щоб звернутися по допомогою, або просто не хоче нікого обтяжувати.
Відкритість може надзвичайно допомогти. Багато хто боїться, що коли він почне вголос говорити про можливість самогубства, то прикличе його. Згідно з дослідженнями, все рівно навпаки.
Не важливо, якщо ви не знаєте, що сказати. Зазвичай вистачає слухати та ставити запитання, а не пропонувати рішення. Але будьте обережні, не вийдіть за межі того, що ви можете витримати. Ви не психотерапевт і для близької людини не можете ним бути.
5. Запропонуйте допомогу зі щоденними завданнями
Прання, приготування обіду, прибирання, похід на пошту. Важко знайти міру – щоб не переборщити з опікою, не забути про себе та власні потреби (а потім ще й гніватися на людину, якій допомагаєш) та не зробити хворого недієздатним. Він, швидше за все, щось може робити. Добре, якщо ви його підбадьорите і радітимете маленьким перемогам над хворобою.
З іншого боку, не завжди буває так, що порожній холодильник змусить хворого вийти з дому. Він може віддати перевагу замовленій піці або взагалі голодувати. Найкраще буде, якщо ви порадитеся з близькою людиною, що б їй найбільше допомогло, що їй знадобиться від вас, а що може зробити самостійно. Якщо хтось із вашої родини чи навіть ваш партнер хворіє, це ще важче. Ви можете бути виснажені та злитися, що зараз майже все на ваших плечах. Коли ви бачите, що ноша заважка – попросіть допомоги.
Навіть якщо собаці доведеться деякий час пожити у друзів, а до вас раз на тиждень прийде прибиральниця, це буде набагато краще, ніж вичерпання власних ресурсів, бо тоді ви вже вдвох будете виснажені та роздратовані.
6. Закликайте до дій, але не змушуйте
Активізувати хвору людину – це примарне прагнення майже кожного. Вийди, погуляй, потренуйся зі мною, приходь сьогодні до пабу, пограй у гру. У тебе з’являться інші думки. Таке може спрацювати – але далеко не завжди. На деяких стадіях депресії у людини просто не вистачає сил для, і це зовсім не те, що потрібно.
Продовжуйте намагатись, але не наполягайте. Ви можете спробувати з’ясувати, чому людина цього не хоче: якщо вона не хоче нікого обтяжувати, то можете запевнити її, що ви із задоволенням підете на прогулянку. Але також можливо, що хворому цього просто не хочеться. Тоді ви можете запитати, що він хотів би зробити натомість.
Ви також можете допомогти хворій людині структурувати її «щоденну програму», щоб вона не була надто стомливою та включала приємні заняття, не орієнтовані на продуктивність.
6. Бережіть себе, бережіть себе, бережіть себе
Це все дуже гарні поради. Але коли хворіє рідна людина і ти живеш з нею півроку чи більше, усе набагато складніше. Комусь вдається витримати тиждень, місяць чи два. Для антидепресантів часто потрібно кілька тижнів, перш ніж будуть знайдені потрібні, а психотерапія також не може дуже швидко вирішити проблеми.
Навіть якщо вам вдається оформити ситуацію так, що ви разом боретеся з депресією, то цілком природно, що за деякий час у хронічному стресі ви почнете злитися на хвору людину. Чому вона не старається? Чому не стає краще? Особливо, коли депресія у людини також виявляється у дратівливості та гніві.
Це може спричинити фрустрацію, відчуття, що ви самі й що нічого не допомагає. Провина, гнів, горе, самотність – усе це доречні почуття, на які ви маєте право. Іноді навіть інші близькі люди не допомагають. Існує щось на зразок «індукованої депресії», коли в іншого партнера починаються симптоми депресії.
Це трохи нагадує правило безпеки в літаку: спочатку одягніть кисневу маску собі, а потім іншим. Надзвичайно важливо дбати про себе, бути добрим до себе і брати до уваги те, що потрібно саме вам. А також помічати світлі миті.
Не дозволяйте всьому своєму життю замкнутися на турботі про хворого. Це не егоїстично ходити розважатися, займатися спортом, робити покупки та насолоджуватися – навпаки, цього вимагає ситуація. У депресії ваша близька людина, а не ви. Ви і так витрачаєте багато сил, і щоб бути в порядку, вам доведеться черпати їх деінде. Коли протягом тривалого часу ми живемо на межі своїх можливостей, то це зазвичай обертається проти нас. І як би важко не було, коли ви вже не хочете чи не маєте сил допомагати, то маєте право відмовитися.
Спробуйте на собі
Подумайте, які дії та думки допомагають вам залишатися на плаву, коли обставини або люди тягнуть вас на дно.