25 лютого червона «Шкода Октавія» перетнула українсько‑польський кордон. У салоні автомобіля сиділи дві жінки, а на задньому сидінні спав маленький хлопчик. Попри те, що жінки намагалися поводитися, як подруги, між ними відчувалося напруження. Вони мали однакові імена, але в іншому були геть різні. Втім, мали вони й дещо спільне — стосунки з одним і тим самим чоловіком.
Ці дві жінки — це я й теперішня дружина мого колишнього чоловіка (вона стала причиною мого розлучення). Ми приїхали в Прагу й почали мешкати в одній квартирі. Ми спали на одному ліжку і прали білизну в одній пральній машині. Вона залишалася з моїм сином, поки я працювала, зробила мені сюрприз на 8 березня. Я носила її пакети з продуктами (вона при надії), купила вітамінний комплекс для вагітних і заховала його їй під подушку як приємну несподіванку. Вона готувала їжу, а я прибирала квартиру.
Ні, ми не стали подругами. Навпаки — за якийсь час перестали навіть вітатися. Усе наше спілкування звелося до зауважень із її боку та прохань із мого. Я продовжувала жити з нею на одній території, бо це дешево та зручно в побуті. Втім, через таке співмешкання в мене розвинувся хронічний стрес. Я відчувала тривогу щоразу, як вона виходила з кімнати. А коли вона брала в руки щось, чим я користувалася в шлюбі, мені хотілося кричати: «Забери геть свої граблі від моїх речей!». Згодом у мене почав сіпатися м’яз на нозі. Це заважало спати.
Ні вона, ні я ніколи не демонстрували агресії одна до одної, якщо не брати до уваги тих подарунків — психоаналітики вважають подібні речі витісненою і творчо переробленою агресією. Натомість ми відчували сильний дискомфорт від присутності одна одної, але ігнорували його. Мій м’яз на нозі мав ліпший емоційний інтелект, ніж його володарка. Він постійно нагадував, що щось не так. Дякую йому.
Піклуватися про себе — це вийти з патологічної ситуації, яку створила війна. Хоч це й може виглядати не так, бо переїзд в іншу країну, співмешкання й оплата нового житла не дуже асоціюються з позбавленням стресу.
Із часом я почала запитувати себе: чи взагалі можу працювати психологинею, якщо сама перебуваю в стані хронічного стресу? Своїм клієнтам я постійно повторюю про важливість самопіклування та створення психологічного комфорту. А сама? Я почувалася, наче дієтолог, який на роботі розповідає про правильне харчування, а вдома об’їдається бургерами.
Якщо на вас діє якийсь хронічний стресовий чинник, то за певний час ви відчуєте, як знизилися ваші здатності до навчання, самоконтролю, планування. У моєму випадку це виглядало так: я не могла засвоювати нову інформацію, почувалася фізично слабкою, часто дратувалася на сина.
Тому через місяць спільного проживання я наважилася на акт піклування про себе — переїхала. Зараз я знімаю кімнату в дуже милої чеської родини з трьома дітками. Мені тут дуже зручно, а нові сусіди — такі, про яких можна тільки мріяти. Подібний розвиток подій, погодьтеся, важко передбачити, бо я не мала надії на краще.
Зараз я навчаюся, консультую, бавлю сина. І пишу вам про свій досвід в емоційно комфортній атмосфері, навіть якщо четверо дітей здіймають неймовірний галас довкола.
***
Є кілька питань, пошук відповідей на які допоможе вам розібратися у ситуації.
- Що відбувається?
- Чому мені це не подобається?
- Який саме дискомфорт мені це приносить і чому?
- Як я можу змінити ситуацію? Що в моїх силах?
- Можливо, мені треба зробити паузу і відпочити? Коли останній раз я відпочивав/відпочивала?
Прості та короткі відповіді на ці питання дозволяють чіткіше усвідомити вашу картину світу в цей момент. У мене ці відповіді виглядали б так: «Я живу з дівчиною мого колишнього чоловіка, мені це не подобається, бо вона будить у мені неприємні спогади, я дратуюся через це й інколи зриваюся на сина. Однак я можу переїхати жити в інше місце. Для цього мені потрібно витратити трохи заощаджень. Відпочинок мені все‑таки буде потрібен, але в емоційному комфорті після переїзду».
Як тільки ви відповіли собі на питання і ловите себе на думці «так, але», можна припустити, що для вас є вторинна вигода від перебування в дискомфорті. Пропрацювати це можна з психологом/психологинею або ж навіть самостійно.
Насамкінець хочеться побажати читачам Psychologie.cz бути наполегливими в організації комфортного життя. Бережіть себе!