Чи замислювалися ви вже коли‑небудь про те, що вам дійсно потрібно від життя? Що вам потрібно від партнера, від роботи, від друзів? Як би ви не відповіли, цією темою займаються і психологи. Інтенсивні дослідження показують, як змінюється наше розуміння того, що дає нам відчуття безпеки та осмисленості.
Біологічні потреби є вродженими і впливають на поведінку кожного з нас. Іноді їх також називають інстинктами. Через них ми досягаємо двох основних цілей: самозбереження та збереження роду. З цим етапом більшість із нас погодиться, але далі стає складніше.
Коли ми говоримо про психосоціальні потреби, ми маємо на увазі відчуття визначеності та безпеки, потребу в стимуляції, потребу в пізнанні, потребу в самореалізації тощо. Ці потреби у своєму кінцевому вигляді не є вродженими. Ми маємо певні передумови для їх розвитку, але як саме вони виглядатимуть, залежить від нашого оточення.
Навіть інстинктивні схильності не однакові в усіх людей — вони не тільки відрізняються за інтенсивністю та розміщенням в ієрархії, але й зазнають значного впливу середовища та звичок. Суспільство та культура, у яких ми ростемо, змінюють їх значення і спосіб, яким вони задовольняються, що вважається прийнятним, а що ні.
От наприклад, секс: ще кілька десятиліть тому суспільство цілком суворо наказувало задоволення статевого інстинкту тільки з одним партнером і бажано в шлюбі, усе інше було табу. Сьогодні середовище, у якому ми живемо, набагато толерантніше.
Потреби на думку психологів
Мабуть, не дивно, що думки, теорії та дослідження відрізняються набагато більше щодо психосоціальних потреб, ніж щодо біологічних потреб. Найвідомішою теорією потреб є піраміда Абрахама Маслоу. Вона грунтується на тому, що деякі потреби є більш первинними, їх потрібно задовольнити першими, а тільки потім задовольняємо наступні.
У самому низу знаходяться такі фізіологічні потреби, як дихання, їжа, вода. Над ними — потреба безпеки, вище — потреба кудись належати та потреба любові, над ними — потреба самоповаги, а на самому верху — потреба в самореалізації.
Навіть сам автор критично ставився до своєї піраміди потреб. Тому приходить більше психологів. Наприклад, Сьюзен Фіске з Прінстонського університету пропонує розуміння потреб як коріння та стовбура. Вона пов’язує потреби в основному із соціальними взаємодіями та розглядає, чи можна їх узагальнити на всі ситуації, через які людина проходить.
За словами Сьюзен Фіске, одна потреба є основною, вона формує стовбур. Зокрема, вона говорить про потребу кудись належати (belonging). Інші потреби пов’язані з нею так само, як коріння до стовбура дерева: розуміння, контроль, посилення самого себе та довіра. Метою цих потреб є створення відчуття, що ми кудись належимо. Якщо людина не відчуває довіри, розуміння й не відчуває, що сама кудись рухається, вона не може відчувати, що кудись належить.
Відносною новинкою у сфері теорій потреб є теорія управління страхом. Том Піщинскі з університету в Колорадо Спрінгс створив її у 2000 році й основною потребою людини вважає самозбереження. Він припускає, що ключову роль тут відіграє наше усвідомлення смерті, усвідомлення власної минущості. Щоби люди впоралися з потенційним страхом, спричиненим усвідомленням смертності, вони зберігають віру у світогляди, які змушують їх відчувати, що світ є постійним і значущим.
Завдяки сильному світогляду ми почуваємося важливими істотами, від яких залежить світ. Завдяки світогляду ми не сприймаємо себе лише як матеріальних тварин. Цю теорію підтримує низка досліджень. Вони показують, що самоповага та світогляд забезпечують захист від тривоги та страху смерті. Нагадування про нашу смертність спонукає до зміцнення нашого світогляду.
Теорія постійно розвивається
Змінюються не лише назви та вибір потреб. Докорінно змінюється й розуміння їх влаштування. Піраміда потреб Маслоу зазнала жорсткої критики після Другої світової війни. Маслоу поставив фізіологічні потреби на самий низ, вважав їх наріжним каменем усього. У явному протиріччі з цим різким твердженням є результати досліджень людей, які пережили концтабори.
Їхні фізіологічні потреби, такі як сон і їжа, не були задоволені, але вони все одно пережили ці жахи. Дослідники далі запитують, що допомогло їм подолати страждання концентраційних таборів? Як так, що хтось вибрався живим, а хтось — часто набагато краще нагодований — ні? Чи є за цим віра? Надія?
Ті, що вижили в концентраційних таборах, зламали багато прийнятих на той час теорій, у тому числі піраміду потреб Маслоу. Варто мати на увазі, що його теорія виникла в 1943 році. Це майже вісімдесят років тому. Ми можемо задатися питанням, наскільки сильно відрізняється менталітет сьогоднішньої людини від людини з 1943 року.
Типова сорокап’ятирічна людина того часу переживає Другу світову війну, пережила й Першу. Якщо це був чоловік, то, напевно, воював у ній, а тепер дивиться, як у наступній війні воюють його сини. Єдиний зв’язок, який він проживає зі своїми дітьми, — це спорадичні листи. Його батьки ще пам’ятають Габсбурзьку монархію та імперію.
Сьогоднішній сорокап’ятирічний? Не знаю, чи можна взагалі описати типового сорокап’ятирічного в наш час, але давайте спробуємо. Ймовірно, це чоловік, про якого ми скажемо, що він у розквіті сил. Він народився у комуністичні часи, але незабаром пережив Оксамитову революцію. Далі настали бурхливі дев’яності, розвиток інтернету, мобільних телефонів і цифрових технологій. Така людина, ймовірно, подорожує, є в соціальних мережах, може спілкуватися з ким завгодно, коли завгодно і з будь‑якого місця. І так далі й так далі.
Одним словом, менталітет людей сьогодні й у минулому змінився, і чим швидше розвиваються технології, тим швидше розвивається людство. Покоління дітей, які народилися у 2022 році, матиме ще більш різноманітну базу досвіду, ніж згадані вище приклади. Тож можна припустити, що 80 років тому справді базовою була людська потреба вижити — мати де спати, що їсти. Сьогодні ця потреба часто відсувається на другий план. Наші цілі та життєві долі більше керуються потребою в самореалізації. Ми шукаємо, де ми можемо бути корисними, де ми можемо проявити себе.
Потреба кудись належати також набуває зовсім інших вимірів. Раніше людина, яка кудись належала, мала набагато більше шансів на виживання. Бути частиною групи означало мати доступ до їжі, бути в безпеці. Сьогодні, якщо ми вирішимо виїхати за кордон або покинути партнера, це, ймовірно, не загрожуватиме нашому життю. Ми можемо в цілому без проблем змінити чоловіка або дружину, тому що це для нас не означає втрату джерела їжі. Але сто років тому? Покинути сім’ю означало велику загрозу життю. Втрату безпеки. Втрату ресурсів.
У міру розвитку людської психіки розвивається й теорія потреб. Людська психіка сьогодні загалом сприймається інакше, ніж сто років тому, більш плавно. Дуже важко визначити, що таке базова людська потреба, тому що між людьми існують величезні відмінності. Потреби викладача університету, вуличного художника або бізнесмена дуже різні.
Тож що взяти з цього хаосу?
Спитайте себе, чи вам більше підходить піраміда потреб Маслоу або якась новіша теорія? Чи йде на вашу думку потреба в самореалізації завжди після задоволення потреби у коханні? Або ж в сучасному, стрімкому, продуктивному світі для нас важливіше самореалізуватися, аніж бути коханими?
Перш ніж читати далі, спробуйте і ви записати свої основні потреби. Немає меж для фантазії. Для вас важливіше відчуття безпеки або потреба у сні? Чи обидві знаходяться на одному рівні? Складні запитання, ще складніші відповіді, але спробуйте. Можливо, ви самі будете здивовані тим, що ви дізнаєтеся про себе. Отже, перед нами постають такі запитання:
- Чи є в нас якісь постійні, довгострокові потреби, які рухають нашу поведінку вперед?
- Ми справді поводимося певним чином, щоб лише розмножитися та зберегти свій рід?
- Щоб забути про власну смертність і зберегти себе?
- Чи за цим стоїть щось більше?
- Ми прагнемо самореалізації та поваги, чи це лише спосіб зберегти власне існування в цьому світі?
- Чи відрізняються потреби залежно від контексту, і чи завжди домінує якась інша залежно від того, що ми якраз проживаємо?
- Або в нас є одна основна потреба, де все починається й закінчується?
- І якщо так, то яка?
- Нами керують більше біологічні інстинкти, чи психологічні потреби — такі як потреба кудись належати та відчуття безпеки?
- А хіба це все не те саме, тільки по‑іншому назване?
- Чи можливо взагалі класифікувати потреби якимось загальним чином, або ж вони абсолютно різні для кожної людини?
Незалежно від того, чи мій короткий огляд теорій дав вам відповіді або ж підняв додаткові запитання, не зупиняйтеся на досягнутому. Знати свої базові потреби — ключ до щастя. Можливо, це звучить як кліше, але той, хто не розуміє, що рухає його вперед, через кілька років зупиниться й буде здивований, де він насправді стоїть і як він туди потрапив.
Коли ми зрозуміємо, якими є наші потреби, нам легше буде знайти партнера, друзів і встановити міцніші стосунки, які будуть приносити нам задоволення.