Цінність – це те, що для вас є настільки важливим, що робить вас собою. Те, втрата чого означає втрату свого «Я». Це ваша внутрішня опора, ваша сутність. Здавалось би, жити згідно зі своїми цінностями – цілком природно.
Однак ми часто орієнтуємося на ті цінності, які диктує нам суспільно, а не на власні. Почасти так є тому, що відрізнити власні від нав’язаних буває досить важко. Та навіть, якщо ви таки бачите різницю – відкинути суспільні цінності на користь своїх – не таке вже і легке завдання. Адже тоді виникає загроза, що ваше оточення вас не прийме.
Дуже добре це ілюструє приклад бодіпозитиву. Приймати своє тіло таким, яким воно є – це дуже здорова психологічна практика. Але буває, що таке прийняття себе інші засуджують. Тоді треба бути незламним(ною) і твердо переконаним(ною), щоб не звернути з цього воістину святого шляху прийняття свого тіла. Тому що, відкидаючи суспільні норми про те, яким має бути тіло, людина може чесно слідувати, насамперед, за своїми внутрішніми цінностями – отримувати задоволення від їжі.
Суспільно прийняті цінності це: успіх, багатство, сім’я, краса, цілеспрямованість, доброта. Та всі ці слова – суб’єктивні категорії. Бо те, що для однієї людини означає успіх, для іншої може бути тягарем. Тому формуючи свої внутрішні орієнтири, краще не використовувати ці терміни. Натомість можна казати так: «Я буду вважати себе успішним/успішною якщо…» «Я буду вважати себе привабливим/привабливою якщо…» Такі формулювання допоможуть віднайти ті внутрішні бажання і бачення, які зроблять ваше життя змістовнішим.
Для когось здоров’я, успіх чи сім’я – не є насправді цінними. Замість того цінністю можуть бути мандри і пригоди. Але трапляється, що усвідомлення такої правди про себе може бути важким. Адже ми не завжди можемо реалізувати наші справжні жадання. Іноді це навіть набуває масштабів внутрішнього невротичного конфлікту і потребує втручання спеціаліста. Тоді треба з психологом чи психологинею працювати над тим, аби примирити свою сутність із реальністю. Якщо вирішити цей конфлікт, то напруга у психіці зникне і життя стане значно якіснішим.
Що сигналізує про втрату контакту з власними цінностями? Подумайте, чи не було у вас таких ситуацій:
Ви були незгодні з кимось, але не сказали свою думку, і потім шкодували про це;
Ваше життя не таке, як би вам хотілося;
Ви часто намагаєтесь врахувати те, що думають інші, або спрогнозувати реакцію людей, які вас оточують;
Вам регулярно необхідно з кимось радитися.
Якщо це, частково або повністю, про вас – маю для вас не дуже втішні новини: вам варто замислитися над пошуком внутрішніх орієнтирів.
Та якщо ви вмієте виражати свою незгоду, є задоволеними своїм життям, спроможні на самостійний вибір і робите те, що вам подобається, не особливо враховуючи думку інших – вітаю, ви не тільки маєте цінності, а й живете згідно з ними.
Задоволеність життям і собою – це не «дикі звірі», яких здатні впіймати лише якісь відчайдухи чи сміливці. Це те, що має (і може!) бути вашими постійними супутниками.