«Того що було вчора, вже немає. Сьогодні я твереза. Що буде завтра, мені байдуже». Це слова членкині спільноти анонімних алкоголіків (АА) і водночас вдалий опис так званого 24‑годинного плану, якого дотримуються мільйони людей у всьому світі, аби подолати те, що спричиняє їм проблеми. Яким чином ідеї анонімних алкоголіків можуть надихати нас у повсякденному житті?
Зміни, які ми хотіли би внести у своє життя, часто стосуються того, що ми вже більше ніколи чогось не робитимемо. Ми перестанемо курити, пити, їсти солодке, робити ставки на футбольні матчі, дивитися телевізор або переглядати порносайти. Зазвичай це ті види діяльності, які, хоч вони і приносять задоволення, ми оцінюємо як шкідливі або обмежуючі. Невдовзі після прийняття рішення з’являється приємне самопочуття — я нарешті буду вести здоровий спосіб життя, заощаджу, схудну, буду чистішим, кращим.
Але вже за кілька годин чи днів ми почнемо панікувати: тобто я вже НІКОЛИ не закурю сигарету? Я вже НІКОЛИ не відчую цього приємного відчуття перемоги в грі? Ми починаємо замислюватися, чи воно того, власне, варте, чи життя без такого задоволення ще має сенс. Ця паніка часто охоплює нас саме в ті моменти, які ми раніше присвячували своїй шкідливій звичці й коли відчували до неї великий апетит. Більшість із тих, хто коли‑небудь відмовлявся від чогось, знають, як важко не піддаватися.
Схожий досвід описує й Ліля, давня членкиня спільноти анонімних алкоголіків. Коли вона кинула пити, то не могла уявити життя без алкоголю і відчувала величезну тягу до нього, особливо вечорами, коли вона раніше зазвичай випивала бокал вина. На одній зустрічі АА вона сказала про це старшому колезі, який запитав її:
- «Коли ти зазвичай лягаєш спати?»
- — Близько дванадцятої, — відповіла вона, не розуміючи.
- «Гм, зараз сьома, тож у тебе ще є п’ять годин. Це ти вже якось витримаєш, чи не так?»
Вона витримала, вранці тяга зникла, і її замінило тепле відчуття, що їй вдалося. З цим відчуттям вона прокидається вже п’ятий рік.
Я вип’ю завтра
Діяльність спільноти анонімних алкоголіків полягає не тільки в групових зустрічах, де люди діляться своїм досвідом і повторюють собі та іншим, що вони залежні. Хоч так звані АА‑зустрічі і є невід’ємною та найпомітнішою частиною всієї програми, найважливішою є самостійна робота кожного над собою. Вона включає, серед іншого, 24‑годинний графік. Незважаючи на свою простоту, він дає відчуття полегшення та визволення багатьом людям у всьому світі.
В його основі лежить рекомендація зосередитися передусім на сьогоднішньому дні. Не потрібно турбуватися про те, що сталося вчора або багато років тому, не потрібно докоряти собі за своє минуле. Так само немає сенсу планувати довготривалу абстиненцію й обіцяти сам(а) собі, що я більше ніколи не торкнуся алкоголю. Достатньо, якщо я не вип’ю сьогодні. Це найважливіше, на чому зосереджується член АА. Жити сьогоднішнім днем без жодної краплі алкоголю. Якщо в когось виникає «нестримне» бажання випити, порада одна: відклади це на завтра. Відкладіть це на завтра. Наступного ранку бажання зазвичай менше. Це цікаве перетворення існуючих звичок людини з залежністю. Відому формулу від завтра я не питиму замінити на слова я вип’ю завтра.
Варто також зазначити, що анонімні алкоголіки уникають слова абстиненція і використовують натомість термін тверезість. Абстиненція радше викликає уявлення про постійну відмову собі в чомусь, збіднення життя. Своєю чергою, тверезість в АА розглядають більше як спосіб життя з певною філософією та цінностями, які збагачують. Водночас це суто жива філософія, суть якої неможливо почерпнути з книжок, а лише через особисте спілкування з членами АА — чи то на зустрічах, чи поза ними.
Група допомагає
Багато хто сприймає рух анонімних алкоголіків критично, особливо в таких світських країнах, як Чехія. Одним із суперечливих моментів є посилання на так звану вищу силу, яка нібито має мати здатність зцілювати людину і якій потрібно довіряти. Хоча засновники АА були католиками, це не є посилання на Бога, у якого вірили вони. Кожен може замінити слова вища сила чим завгодно: енергія, природа, один конкретний Бог чи ціле божество. Незважаючи на це, такий духовний аспект критикують, і багато людей вважають за краще довіритися лікарям або іншим експертам.
Хоч би яким би ненауковим і ірраціональним здавався рух анонімних алкоголіків, його результати вражають. Не минуло й вісімдесяти років після заснування руху в Сполучених Штатах, як групи розкидані по всьому світу, їх кількість сягає ста двадцяти тисяч, а кількість самих членів уже перевищила два мільйони. У кожній такій групі можна знайти людей із драматичною історією алкогольної залежності, які тверезі вже десятки років. При цьому вони завжди досягають тверезості подібним способом: день за днем, крок за кроком.
Хоча сама назва руху чітко визначає алкоголь як головну тему, зустрічі вже давно відвідують не лише ті, хто витрачає занадто багато часу на випивку. Групи подібного типу також створюють для людей, які мають проблеми з іншими речовинами, з азартними іграми або з переїданням. Групи досі шанують традиції та принципи, які придумали обидва засновники, однак вони поширюються без будь‑якого зовнішнього нагляду — ніхто не має жодних повноважень приймати рішення щодо того, чи можна створити певну групу.
Натхнення для кожного
Але чи можуть ідеї та практика анонімних алкоголіків надихати навіть без необхідності стати членом однієї з цих груп? Я думаю, що так, хоча члени АА можуть сказати, що ні, що потрібно відвідувати зустрічі, адже лише завдяки взаємному обміну й допомозі один одному ці ідеї можуть перерости в щось корисне.
Я пропоную чотири рівні, на яких можна вільно шукати натхнення в ідеях АА для повсякденного життя:
- Натхнення з вищезазначеного 24‑годинного плану може навчити нас протистояти миттєвій спокусі, імпульсивним діям і більше зосереджуватися на теперішньому моменті. Це також вчить нас смиренню, ставленню скромніших, але твердих цілей.
- Ідея групових зустрічей, де всі рівні, запрошує нас поділитися, знайти людей, які мають схожі цілі та бачення. Це також заохочує нас вчитися в інших, які пройшли через щось схоже на те, що переживаємо ми, або які досягли мети, якої ми хочемо досягти. Простіше кажучи: це показує нам важливість спільноти та дає відчуття, що ми кудись належимо.
- Уся система руху АА з її дванадцятьма кроками і традиціями показує нам, що навряд чи можливо захотіти змінити якусь частину нашого життя так, щоб усе інше залишалося незмінним. Разом із рішенням не вживати алкоголь члени АА приймають також новий спосіб життя та філософію, які рано чи пізно почнуть впливати на інші аспекти їхнього життя та життя їхніх близьких, не готуючи їх до цього заздалегідь. Тому, якщо ми хочемо щось змінити у своєму житті, нам потрібно змиритися, що подальші зміни можуть почати приходити повністю без нашого контролю і з‑поза нашої досяжності. Наш успіх залежить, серед іншого, від того, чи залишимося ми відкритими до цих наступних змін і чи готові ми їх прийняти.
- Всесвітня популярність АА дає нам зрозуміти, що раціональності іноді недостатньо. Жоден метод допомоги залежним, із будь‑якими науково підтвердженими даними, не мав такого відгуку серед тих, кому він допомагає. Хоча в АА є багато розумових порад, багато простору виділено для вищої сили, яка, що б це не було, впливатиме на нас незалежно від того, наскільки успішно ми керуватимемо своїм життям.
Навчання в більш досвідчених, звісно, не належить лише до принципів анонімних алкоголіків. Тому, навіть плануючи особисті зміни більшого чи меншого масштабу, варто озирнутися навколо та знайти когось, хто вже досяг успіху в чомусь подібному до того, що ви плануєте. Анонімні алкоголіки мають величезний запас таких історій. Якщо ви хочете їх почути, пошукайте в Google найближчу зустріч АА й підіть туди, можливо, цього тижня. Вам точно не відмовлять — і вам не обов’язково бути алкоголіком.