«Після тридцяти років подружнього життя мій чоловік подав оголошення про те, що шукає платні еротичні послуги. Тоді щойно минуло два місяці, як мені зробили дві операції через рак грудей», — написала нам у редакцію читачка Христина. «Подальша повна мастектомія. Рак повернувся за десять років після того, як я пролікувала рак шийки матки. В мене чимало проблем зі здоров’ям, після гормонального лікування в мене зовсім немає потреби в сексі, статевий акт викликає біль. Я завжди намагалася підтримувати сексуальний зв’язок, відкрито говорила про свою ситуацію, а чоловік запевняв мене, що разом ми з усім впораємося. Дізнавшись про зраду, я більше не вірю в ці стосунки й не можу пробачити чоловікові, адже в мене було відчуття, що він відкинув мене як партнерку. Я не хочу переживати чергове розчарування. Чоловік завжди був сексуально активнішим, секс для нього важливий. Він сприймає зраду як помилку, мовляв, він не хотів на мене тиснути, через що ми раніше сварилися. Він запевняє, що за рік нашої кризи зрозумів багато речей, але я вже йому не вірю, сприймаю це як зраду і ненормальну поведінку. Я не вірю, що люди змінюються. Я змирилася з тим, що в мене не буде сексуального життя. В мене немає жодного жіночого органу і волі перемагати себе заради спокійного подружнього життя, адже йому все одно буде мало. Ми рік ходимо на індивідуальну й парну терапію, чоловік мене любить, не хоче розлучатися, в нас гарна сім’я, будинок, спільний бізнес. Я пропоную йому відкриті стосунки і хочу знати, як все насправді, не хочу жити в непевності — цього було досить. Я готова бути на самоті, я реалістка. На жаль, наші стосунки зруйнувалися, перестали працювати речі, які раніше були автоматичними і сповненими любові. Чи може людина змінитися? Чи можуть функціонувати стосунки між людьми з різними сексуальними потребами? Як пробачити? Як не боятися знову відчути біль?»
Дорога Христино, мені дуже шкода, що вас спіткало таке лихо і що ви несете такі глибокі рани в душі й на тілі. Я розумію, що під час велетенських проблем зі здоров’ям і подолання неабияких особистих втрат (уявлення про майбутнє, впевненості в своєму тілі й здоров’ї, справедливості й передбачуваності життя… а також втрати важливої частини себе самої — буквально й метафорично) вас особливо зачепило те, що чоловік шукав сексуального задоволення на стороні. Ви зізнаєтеся, що й до хвороби ваш шлюб (принаймні) у сексуальній сфері не був цілком щасливим та повноцінним — і до цього ви часто долали себе або жертвували чимось важливим для вас заради блага стосунків, чоловікового задоволення чи спокою в родині…
Ви маєте право злитися, маєте право не вірити, не хотіти чи не могти пробачити. Ви маєте право закритися й піти. Відкинути чоловіка, бо, на вашу думку, він зрадив вас у важку хвилину наперекір своїм обіцянкам та відкинув вас в жіночому, сексуальному плані.
Ви надзвичайно втомлена, виснажена і не маєте бажання докладати до чогось зусиль. Всі ми маємо обмежену «місткість» страждань — і, як ви сама розумієте, у вас надто довго було багато проблем. Цілком природно, що ви хочете уникнути подальших травм і болю. Від свого чоловіка, можливо, від усіх чоловіків, від життя, від світу… І зрозуміло, що ви хочете жити в ясності — краще не мати зобов’язань і бути реалістичною, ніж вкладати рештки сил у непевну надію.
Ощадливий життєвий режим
Залишитися на самоті, відмовитися від стосунків, жіночності, еротичності — цілком собі варіант самозбереження за таких обставин, безпечний та «енергетично ощадливий». Але я сприймаю це як перехідний етап, а не як остаточний стан справ до кінця життя. Мені здається, що вам потрібно ще якийсь час залишитися в цьому пасивному режимі, де вам всі і все дають спокій, де вам не потрібно нічого долати і, що найголовніше, де вам не загрожують жодні інші розчарування.
Ви проходите через процес горювання і примирення з серйозною життєвою зміною, який може тривати роками, — а це можуть бути і періоди гніву й докорів, миті відчайдушного пошуку надії, чергування безнадії, депресії та розчарування… Відвага і бажання знову комусь вірити, любити і бути вразливою можуть з’явитися аж тоді, коли рани в душі загояться, коли ви матимете нову внутрішню силу й віру в себе.
Ви вже рік присвятили особистій і парній терапії — чи бачите ви якісь зміни? Чи почуваєтеся ви по‑іншому, бодай трішки краще? (Для «добре» після всього цього ще зарано). Чи розумієте ви більше сама себе і свого чоловіка? Чи вдається вам ділитися з ним своїми бажаннями й потребами? Чи ви відчуваєте, що це нікуди не веде, що на парні сеанси ви ходите з відчуттям «так треба» і вони лише виснажують вас і тримають там, де ви вже не хочете бути?
Мені спадає на думку ключове питання: чи все ще подобається вам ваш чоловік? Чи хочете ви з ним бути? Не «в голові» (бо тридцять років разом, діти, сім’я, спільна фірма, він мене любить і стільки всього робить…), а «в серці» чи тілом.
- Як ви почуваєтеся поруч із ним?
- Що відбувається з вами, коли ви уявляєте, що будете разом із ним — за п’ять, десять, двадцять років?
- Як реагує ваше тіло на думку про те, що ви розійдетеся?
- Якщо, скажімо, за рік його біля вас уже не буде?
Якщо ви не відчуваєте помітної відрази до чоловіка або великого полегшення від думки про розлучення, можливо, поки що ви самі ще не впевнені, або під вашим болем і страхом усе‑таки є трохи любові.
Якщо зараз ви нічого не сприймаєте або відчуваєте тільки велике сум’яття, то вам, очевидно, ще потрібно багато відпочивати і бути в мирі з самою собою. Бодай на мить відключитися від зовнішнього тиску. Чи не приваблює вас, наприклад, відпустка на самоті? Можливо, вам допомогла б розлука з чоловіком на деякий час.
Чи було б для вас прийнятно знати напевне, що зараз нічого напевне не зрозуміло? Під час кризи або процесу горювання краще не приймати серйозних рішень, давати обіцянки чи планувати. Поки вистачить не вкладати сили й енергію туди, в що ви зараз не вірите, туди, де ви ще не впевнені, чи захочете лишитися.
Але не замикайтеся! Пустіть усе самоплином і приймайте рішення тільки на сьогодні, максимум на кілька днів наперед. Пробуйте і досліджуйте, як і куди вас тягне (без амбіцій вже тепер прийняти рішення про ваші стосунки й майбутнє).
Так, як раніше, вже не буде…
Ви зізнаєтеся, що у ваших стосунках зламалося те, що раніше працювало автоматично і з любов’ю. Це зрозуміло, адже на вас і ваші стосунки навалилося багато всього.
Мені спадає на думку, що для чоловіків секс, як правило, буває потребою більш тілесною, ніж чуттєвою — а жінки переважно сприймають це навпаки. Також спосіб розв’язання емоційних та інших проблем у чоловіків частіше буває орієнтований на практичне рішення, а в жінок — на емоційну опору, близькість, відвертість та безпеку.
За ці роки ви добре вивчили свого чоловіка. Чи погодилися б ви з тим, що його пошук сексуального задоволення в платних еротичних послугах міг бути відчайдушним рішенням патової ситуації у вашому співжитті?
Я можу уявити, що навіть щось таке незрозуміле для жінки він зробив із добрими намірами, можливо, і з любов’ю — він не хотів вас обтяжувати, не хотів сперечатися, а його фізичне задоволення, можливо, допомогло йому витримати якісь важкі моменти вашої хвороби.
Звісно, це все потрясло вас обох, ви пережили речі і наробили помилок, які вже не можна змінити. Неможливо жити так, як ви жили раніше. Якщо ви (обоє!) хотітимете бути разом, вам потрібно знайти новий спосіб, як це зробити.
Чи можете ви дозволити своєму чоловікові знову вас «підчепити»? Переконати вас у своїх якостях і почуттях? Можливо, вам потрібно щось нове, особливе, аби він знову був для вас привабливим. Можливо, вам потрібно, щоб він старався більше, довше або по‑іншому — аби травмована частина вас могла розслабитися і повірити, що він справді вас любить і не хоче завдати вам шкоди. Можливо, вам потрібно щось від нього почути? Якийсь вчинок?
Це не має бути щось «розумне», логічне. Інколи в глибині душі ми прагнемо до помсти, аби той, хто завдав нам болю, відчув, як воно болить. Не йдеться про те, щоб справді мститися чи травмувати, але часто допомагає усвідомити це бажання і дозволити собі його. Переважно йдеться про незагоєний і забутий біль.
Тоді потрібно знову запитати, що доброго ми можемо зробити, аби нам менше боліло. Інколи нам потрібен, наприклад, символічний доказ, жест, який підтвердить, що ця людина нас зрозуміла і більше не зробить тієї самої помилки. Інколи допомагає час і маленькі спільні радощі.
…але майбутнє відкрите
Чи може людина змінитися? Зміни — це невід’ємний атрибут життя! Ваш чоловік точно змінився за роки, які ви були разом. І він точно змінився навіть за період вашої хвороби. Питання в тому, чи ведуть ці зміни до чоловіка і стосунків, з якими ви можете уявити наступні місяці, роки, решту життя. Вам хоча би трішки цікаво?
І, звісно, ви теж дуже змінилися! Але поки здається, що для нього ви все ще — або знову — жінка, з якою він хоче бути. Навіть після всіх ваших хвороб та операцій! Він каже, що любить вас, хоче зберегти стосунки і вже рік активно над цим працює — навіть і з професійною допомогою. Тож він видається щонайменше сильно мотивованим.
Але ви не обов’язково повинні відчувати це й хотіти цього так само. Його прагнення вас ні до чого не зобов’язують. Ви можете дозволити йому робити те, що здається йому доречним, — а сама залишитися з тим, що нині має для вас сенс і на що у вас є сили. Що приносить вам радість, що дає вам гарні відчуття? Що вас тішить? Про що ви мрієте?
Різні (не лише!) сексуальні потреби у стосунках двох людей цілком нормальні. Вони можуть бути джерелом конфліктів та дискомфорту і навіть причиною розлучення — або можливістю особистісного зростання й поглиблення стосунків. Це залежить від того, як їх сприймати.
Якщо підійти до цього з переконанням, що так може бути, що вам потрібно дійти згоди з чоловіком, що хтось із вас мусить поступитися й пристосуватися, відкривається великий простір для креативності, спільних пошуків, досліджень та спроб. І, звісно, особистого пошуку кожного з партнерів, як самостійно задовольнити свої потреби, але з повагою до іншого, до стосунків і до спільних цінностей.
Інтимний тілесний контакт є дуже важливою складовою чи ланкою в стосунках, але це «подружній обов’язок» чи умова їх існування. І він може мати незліченну кількість форм! Сексуальність — це не лише статевий акт, це може бути що завгодно, що приносить тілесний досвід радості, насолоди, ніжності, живості.
Я знаю, що зараз ви не маєте енергії та бажання мати стосунки чи будь‑яку еротику. Розумію, що в жодній подобі вона вас не приваблює. Нема сенсу на себе тиснути. Але навіть якщо у вашого шлюбу і партнерського сексуального життя немає жодного майбутнього, все одно у вас є майбутнє з самою собою та своїм тілом. І ви варті того, аби почуватися радісною, сповненою енергії, сильною й відважною.
Для цього вам потрібне тіло, яке ви розумієте і в якому ви добре «обжилися». Крім особистої психотерапії, в цьому б вас могли підтримати, скажімо, масаж, краніосакральна терапія, йога, тантри чи, наприклад, танець і відверта розмова в жіночому колі. Будь‑що, що приваблює вас і робить вашому тілу приємно, в чому ви будете почуватися «живою» й повноцінною — для початку бодай на мить.
Тримаю за вас кулачки, щоб ви змогли знайти свій шлях до радості, бажання жити, а інколи й навіть мати стосунки та інтимність!
Переклад: Тетяна Сопронюк