Швейцарська психоаналітикиня Тоні Вольф, близька колега Карла Густава Юнга (а також його подруга й коханка), запропонувала модель чотирьох основних жіночих архетипів — Матір, Гетера, Амазонка й Медіум. Відповідно до її теорії, у кожній жінці є первинний архетип, який переважає й походить від її природи. Інші три архетипи представлені в особистості жінки меншою мірою і різною мірою усвідомлюються. Як ця теорія може допомогти нам дізнатися про наші світлі й темні сторони?
Тоні Вольф наголошувала на важливості процесу дозрівання. Через розуміння нашого головного архетипу ми можемо знаходити в собі елементи інших архетипів, розпізнавати їх і приймати як свої. Бо якщо наша первинна структурна форма (як ще можна назвати архетипи) стає надміру домінантною, переважатимуть її негативні аспекти.
Чотири архетипи Вольф графічно розмістила у формі хреста, де на вершині розташований головний архетип, напроти — архетип, найбільш віддалений від конкретної жінки, а зліва і справа — архетипи сусідні. Протилежні типи — Матір і Гетера, Амазонка й Медіум.
Наприклад, якщо первинною структурною формою є Матір, характеристики, пов’язані з цим архетипом, будуть значно переважати, і водночас жінка також впізнаватиме в собі деякі характеристики, типові для Амазонки та Медіуму. Найбільш далекими й найменш приємними і прийнятними для неї будуть якості Гетери.
Тепер розгляньмо ближче окремі архетипи.
Матір
Для архетипу Матері характерна турботлива і захисна поведінка. Вона підтримує інших у розвитку, надаючи безпечне середовище та простір. Вона добра, мудра і співчутлива. Реалізується через керування об’єктом своєї турботи та його зміцнення.
Однак це не означає, що інші три архетипи не здатні піклуватися про дітей і виховувати їх. Тільки їхній підхід буде відрізнятися від підходу архетипу Матері. Архетип Матері проявляється не тільки у сфері материнства. Він проникає як у партнерські, дружні взаємини, так і в робочу сферу. Тобто материнський об’єкт — це не «лише» дитина, це можуть бути учні, пацієнти, клієнти, а також установа або компанія.
Описаний тут архетип Матері є її досконалим втіленням. Це ідеал, але ми живемо в реальності. Тому досить часто наш особистий досвід материнства може відрізнятися від нього, іноді суттєво. До типу Матері пред’являється набагато більше вимог щодо досконалості, ніж до трьох інших. Причому як з боку оточення, так і з її боку.
Сама дитина часто бачить і розуміє свою маму як ідеальну та всесильну. Цю ілюзію ми часто переносимо й у доросле життя. Вольф пише, що в житті матері є два найбільші й найважчі завдання. Перше — зрозуміти, що я ніколи не буду ідеальною. Тому що досконалість — це божественна якість, не властива людям. Друге завдання — це болісне відсторонення від своїх дітей і визнання того, що я їм більше не потрібна.
Кожен з архетипів має свою тінь. Темна сторона Матері полягає в її залежності від людини, про яку вона піклується. Це може проявлятися як надмірна тривожність, а також відсутність впевненості в силах опікуваного і в його спроможності впоратися й без неї. Таким підходом мати губить і себе, і дитину, якій вона не дає стати самостійною і яку постійно прив’язує до себе.
За цим може стояти порожнеча й нереалізованість, які виникли би в той момент, коли вона втратила б свою материнську функцію. Лише в ній вона цілісна і знаходить своє наповнення. У моменти, коли дитина починає відокремлюватися (а це відбувається на дуже ранньому етапі її розвитку), мати може несвідомо перешкоджати їй у цьому процесі, тому що вона боїться власної порожнечі.
Темна сторона також може проявлятися в надмірному командуванні, керуванні, а також у формі постійного надання непроханих порад. Так Мати тримає повний контроль над дитиною, з‑під якого дуже важко звільнитися. Поглиненість особистості архетипом Матері іноді проявляється у відстороненні від самої себе, від своїх потреб та амбіцій. Самореалізація відбувається тільки в ролі матері і ні в якій іншій сфері. Також може настати й самовідчуження в сенсі ігнорування власних потреб та бажань за рахунок турботи про дітей.
Якщо архетип Матері в сім’ї зміцнюється, може статися так, що в роль дитини потрапляє й чоловік, оскільки Мати через свою «досконалу» турботу про все і всіх починає керувати всім господарством. Тільки вона знає, як правильно, що добре для всіх членів сім’ї. Вона відчуває постійну потребу повчати, керувати й направляти, оскільки вважає, що вони не змогли б упоратися без її втручання. Цей надмірний архетип Матері часто приносить низку непорозумінь, загострення ситуацій і душевних травм.
Для архетипу Матері найближчі типи — Амазонка й Медіум, найвіддаленіший — Гетера.
Гетера
Ця структурна форма особистості спричиняє суперечливі емоції. Однак було б помилково розглядати архетип Гетери лише як коханку, адже це несе в собі негативний відтінок. Архетипи не можна ділити на хороші й погані — вони різні, і так до них потрібно підходити. У всіх є позитивні й негативні аспекти. Архетип Гетери містить набагато більше, ніж просто сексуальне задоволення. Це може бути подруга, або, наприклад, колега. Для Гетери пріоритетом є якість стосунків зі своїм партнером. Вона орієнтована на чоловічий світ. Напрямок, куди вона вкладає свою енергію, — це партнер і його добробут.
Так само, як Мати турбується та піклується про свою дитину, Гетера піклується про об’єкт своєї любові. Для нього вона є джерелом натхнення, розуміння, похвали, підтвердження, підбадьорення та розваги. Вона підтримує психологічний розвиток чоловіка та веде його через його чоловічі обов’язки до формування цілісної особистості. Відповідно до теорії індивідуації Юнга, це може відбутися в другій половині життя, коли чоловік знайшов своє місце в суспільстві, влаштувався й таким чином створив свій соціальний статус.
Отже, свій потенціал Гетера реалізує, підтримуючи потенціал чоловіка, що на практиці набуває різних форм залежно від напрямку самореалізації її партнера. Для Гетери найважливіше — це форма і якість стосунків із ним, інші обставини для неї не істотні й не важливі.
Темна сторона переважає, коли Гетера повністю втрачає себе в чоловікові й перестає підтримувати зв’язок сама з собою. Вона живе не для себе, а для чоловіка. Її уявленння, бажання й потреби відходять зовсім на другий план. Вона ставить життя партнера вище за своє.
Оскільки для Гетери важливі стосунки з чоловіками, то можна припустити, що перші її стосунки з представником цієї статі — з батьком — будуть мати для неї особливе значення. Це часто проявляється в сенсі бажання сподобатись і догодити батькові. Дівчата, у яких переважає архетип Гетери, будуть у рамках свого психосексуального розвитку сильніше конкурувати з матір’ю за прихильність батька. Через зосередження уваги на ньому може відбутися більш здорове відсторонення від матері.
Для Гетери материнство й турбота про своїх дітей не є пріоритетом. Однак вона глибоко пов’язана з ними душевно, що, за умови переважання або пригнічення темного боку, може мати характер, подібний до архетипу Матері. У сімейній динаміці матері‑Гетери можуть постійно зосереджуватися на стосунках зі своїм партнером, надавати їм перевагу над стосунками з дітьми. Так вони звільняються від тиску, спричиненого наполегливим материнством, який може виникати у випадку з архетипом Матері.
Однак це не означає, що Гетери є поганими матерями — вони просто по‑іншому орієнтовані. Для них альфа й омега — не турбота, а стосунки. Гетера прив’язує своїх дітей до себе, має з ними міцні стосунки. Надмірна залученість Гетери в життя дитини може бути спричинена обмеженістю або відсутністю самореалізації. Так вона живить своє его через життя дитини, за якою вона хоче слідкувати, життя якої хоче контролювати і спрямовувати. Це, звісно, може наражатися на опір з боку дитини.
Сусідніми типами Гетери є Амазонка й Медіум. Протилежний тип — Мати.
Амазонка
Архетип Амазонки характеризується незалежністю, самостійністю, націленістю на досягнення та ефективність. Це також організованість, конкретність, упорядкованість, акцент на порядок, світ реальності. Нею рухає успіх, самореалізація. Вона незалежна від чоловіків у тому сенсі, що їй не потрібен психічний зв’язок із ними, щоб бути задоволеною та мати змогу розвиватися.
Архетип Амазонки не реалізується через стосунки з іншими, її розвиток не базується на душевному зв’язку з людиною. Партнери часто сприймаються скоріше як суперники. Амазонка націлена на зовнішнє, на об’єктивні успіхи, яких хоче досягти сама. Вона також не завжди повністю поглинена своєю сім’єю. Знову ж таки, це не означає, що вона нехтує своєю сім’єю або що вона для неї не важлива, просто це не є її пріоритетом та єдиним сенсом життя.
Темна сторона Амазонки полягає в тому, що вона може підходити до різних ситуацій і розв’язання проблем «по‑чоловічому». Ескальованою формою є так званий чоловічий протест, коли жінка намагається компенсувати почуття власної неповноцінності агресивною поведінкою. Вона може надміру хотіти рівнятися з чоловіками, у її поведінці почнуть проявлятися бездушність, егоїзм й агресія.
Щодо авторитетів така Амазонка займає бойову позицію. В цілому вона буде суворою, домінантною, нездатною на компроміси і згоду. Темна сторона Амазонки прагне боротьби, у якій вона реалізується. Проте йдеться не про здорову конкуренцію, а про утвердження своєї позиції та влади.
З труднощами архетип Амазонки справляється по‑чоловічому, підходячи до них дуже раціонально або пригнічуючи їх. Міжособистісні стосунки вона може використовувати собі на користь. У крайніх випадках цілеспрямованість Амазонки може спричинити трудоголізм та саморуйнівну поведінку, що призведе до вигорання.
Щоб усвідомити свій архетип Амазонки, важливо подивитися на старі травми й рани, які були пригнічені, однак на несвідомому рівні суттєво впливають на особистість Амазонки. Тоні Вольф пише, що проявом цих притлумлених емоцій може бути позиція фурії, коли жінка дратівлива і сварлива. Тоді під поверхнею є щось, що спричиняє фрустрацію, проте пригнічене її раціональним підходом. Потім воно поступово випливає на поверхню в такому вигляді.
Сусідні типи Амазонки — Матір і Гетера, протилежний тип — Медіум.
Медіум
Архетип Медіум є найскладнішим для розуміння з‑поміж усіх типів. Вольф пише, що така жінка стоїть між відомим і невідомим, між раціональністю та ірраціональністю. Для неї характерна належність до невідомого, до іншого. Вона сприймає реальність іншими сенсорами, ніж попередні три архетипи. Ця чутливість може бути для неї тягарем, тому що те, що вона сприймає й що відбувається всередині неї, зазвичай важко передати.
У цього типу дуже сильно розвинута інтуїція. Медіум знає, але не знає, яким способом знає. Може знати через óбрази, які виникають із несвідомого, óбрази, які виникають із душі, а також із власних почуттів. Він пов’язаний із колективним несвідомим, для нього важливіші архетипні змісти, ніж особисті. Медіум усе навколо сприймає загострено, особливо несвідоме. Він духовно спрямований, з дуже високим рівнем емпатії, яка може повністю його поглинути.
Легко співпереживаючи іншим і поглинаючи в себе їхні емоції, він може виснажитися чи загубитися в цих почуттях, оскільки не розрізняє те, що є «його», а що належить іншим. Великий виклик у цьому напрямку для такої жінки — це побудувати власні межі, а потім їх дотримуватися. Завдяки зосередженості на колективному несвідомому, вона може нехтувати особистими стосунками, оскільки вони для неї не є пріоритетними. По відношенню до чоловіків Медіум буває відмінним співрозмовником, який вміє вислухати.
Тіньовими аспектами архетипу Медіа можуть бути поглиненість інтуїцією й несвідомим. Медіум чутливий до негативних і темних сторін ситуації, на які він не соромиться вказувати. Це може дратувати його оточення. Іноді він виходить за рамки соціальних норм у сенсі «таке ж не говорять». Це може зробити його неприємним для деяких людей, і вони можуть вважати його дивним.
Медіум часто вимагає значних зусиль, щоби функціонувати в повсякденній реальності, де цінуються такі якості, як почуття порядку, організованість та ефективність (типові для його протилежного типу Амазонки). Ці властивості, як правило, нерелевантні та неважливі для Медіума. Іншою тінню, яка проявляється, коли Медіум втрачає свою стабільність, може бути перегравання та посилення своїх здібностей, можливо, щоб отримати увагу або визнання оточуючих.
Сусідні типи Медіа — Матір і Гетера, протилежний — Амазонка.
Чотири обличчя жінки
На загальному рівні Тоні Вольф розподілила архетипи на особисто пов’язані (Мати, Гетера) і безособово пов’язані (Амазонка й Медіум).
Мати й Гетера, як це не парадоксально звучить, пов’язані своїм головним пріоритетом — турботою, піклуванням та добробутом інших. У випадку Матері ця енергія спрямована на дітей або інших довірених осіб, Гетера зосереджує її на якості стосунків із чоловіком або на чоловіків загалом.
Медіум і Амазонка безособово пов’язані між собою: вони пов’язані своєю зосередженістю на колективному житті чи сфері суспільних інтересів. Особисті стосунки для них не є пріоритетом. Амазонка в основному зосереджена на свідомому колективному світі, тоді як Медіум зосереджена на несвідомому.
Усі ці форми є поєднанням психологічного переживання та поведінки, сприйняття світу та життя, підходу до людей та стосунків. Вони також мають свою інстинктивну й несвідому сторону. На них впливають життєві події, сімейний і партнерський клімат, соціальні події тощо.
Дуже важливо зазначити, що жодну типологію не потрібно сприймати як догму. Вона може бути корисною та надихати на пізнання самих себе, розкриття деяких аспектів нашої особистості, про які ми, наприклад, не замислювалися чи які не усвідомлювали.
Ідеальний спосіб «зібрати свою особистість докупи», тобто дійти до стану задоволення самою собою — подивитися на свій основний тип та інтегрувати три інші в свою свідомість.
Більше з теми:
- Мері Д. Молтон, Люсі А. Сайкс: Мати, Гетера, Амазонка, Медіум
- Тоні Вольф: Структурні форми жіночої психіки (Toni Wolff: Structural Forms of the Feminine Psyche)