У дитинстві нам нескладно говорити «ні». Чому ж це стає проблемою в дорослому житті? Ми соціалізовані, вміємо відчувати інших людей, маємо широкий репертуар сорому, збентеження, докорів, сумнівів та, зрештою, відмовок. Ми розуміємо, що людина, якій ми відмовимо, може мати через це якісь почуття, відмова навіть може поставити наші стосунки під загрозу. Якщо ви лише вчитеся говорити «ні» у відповідь на те, чого вам не хочеться робити, то вам потрібно знати одну важливу річ: сказати «ні» — цілком достатньо. Це шокує, але ми не повинні завжди виправдовувати своє рішення.
Уявіть собі такі ситуації:
- Хтось хоче продати вам товар, але ви не впевнені, що він вам потрібен.
- Друг або член родини просить допомогти з переїздом чи посидіти з дитиною або ж просто кличе на обід… але вам зараз не до цього.
- На роботі перевтомлений колега чи начальник делегує вам додаткові завдання в ситуації, коли ви знаєте, що це означатиме для вас понаднормову роботу.
- Вам телефонують зі школи та кажуть, що потрібна допомога у підготовці до дитячого свята або ж запланована робота у громадському парку, коли ви на це зовсім не маєте сил.
Якщо подумати про кожну з цих ситуацій: наскільки важко вам буде відмовити? Чи можете ви пригадати подібну ситуацію з недавнього минулого, коли ви кивнули на знак згоди, а потім злилися на себе, почувалися засмученими та втомленими?
Чому так важно сказати «ні»?
Причин, чому нам так важко сказати «ні» в різних ситуаціях, може бути багато. Першими мені на думку спали ось такі:
- Ми перестали відчувати власні потреби, можливо, через те, що довгий час їх не помічали. Так ми втратили внутрішній компас, і тепер нам важко вловити, чого ми взагалі хочемо. Тому ми спочатку в щось влізаємо, а потім до нас із запізненням доходить, що нам недобре.
- Наше «ні» ігнорували так довго, що ми змирилися. Навіщо відмовляти, якщо наше «ні» все одно не сприймають серйозно і хтось нас усе одно переламає? Так ми забуваємо, що взагалі існує можливість відмовити.
- Ми відчуваємо свої потреби, ба більше — навіть знаємо, що ми не хочемо цього робити. Але глибоко в нас сидить переконання, що ми повинні бути добрими з кожним, що ми не можемо нікого засмутити, що ми маємо бути працьовитими, корисними, йти назустріч, щоб не залишитися на самоті, іншими словами — всередині нас сидить певний інтроєкт, який стоїть на шляху нашого «НІ».
- Ми настільки переповнені, перевантажені та перевтомлені, що просто не маємо зайвої енергії на «НІ», яке інша сторона завжди сприйме гірше, ніж «так». Ми відчуваємо, що не готові до конфлікту, тому радше змиримося. І це пастка. Однак ви, можливо, чули приказку: «Якщо хочеш зробити роботу швидко, доручи її тому, в кого обмаль часу».
Та повернімося до початку списку. Для того, щоб упоратися із покладеними на себе вимогами, перевтомлена людина, як правило, перестає помічати власні потреби та втрачає контакт із собою — наприклад, вона не може дозволити собі звернути увагу на те, наскільки вона втомилася, тому що це гальмує її під час виконання поставлених завдань.
Непробивна відмова
Причини нашої неспроможності сказати «ні» можуть бути різними, проте результат найчастіше дуже подібний. Ми починаємо гмикати й нукати або робити паузи, витягуючи з себе відповідь. Потім із нас виривається щось на кшталт можливо чи ну так, я думаю, можна було б.
Якщо ж ми скажемо «ні», то одразу почнемо виправдовуватися. Тобто зазвичай я б сказала «так», але саме зараз… Або ж: Та ну, в тебе це краще вийде. Далі зазвичай вистачить, щоб інша сторона трохи натиснула. Причини завжди можна спростувати, на аргументи знайти контраргументи чи пояснити, що це взагалі ніякі не аргументи і не слід ставитися до них серйозно. Щойно ви в це вплутаєтеся, то… ви в це вплутаєтеся майже напевне.
Продавець пройшов безліч курсів, щоб перетворити ваше «ні» на «так». Його робота полягає у вмінні переконувати. Ваша мама або ж сусідка завжди може сказати вам: я тебе прошу, вічно ти щось намудруєш, давай вирішимо це питання та й по всьому.
А коли ви почнете пояснювати вчительці, що не можете пекти печиво для благодійної акції, бо не вмієте пекти і результат буде незадовільним, із усмішкою та відкритим назустріч серцем вас будуть запевняти, що це взагалі не проблема, бо керувати всім буде інша мама — професійна кондитерка, а ви якраз зможете навчитися. Непробивна ж відмова зазвичай звучить так:
- Ні, дякую.
- Ні, я не хочу.
- Ні, не ображайтеся, але мені це не підходить.
- Ні, на жаль, у мене зараз узагалі на це немає ресурсу.
Крапка. Англійці кажуть: No is a complete sentence, тобто «ні» — це повноцінне речення.
Пояснення допомагає нам будувати стосунки
В якому випадку пояснення буде корисним? Для збереження стосунків. «Ні» віддаляє нас, а пояснення — навпаки, зближує. Це неймовірно корисно та важливо у стосунках із партнером, найкращою подругою, власною дитиною. Там, де інша людина прагне нас зрозуміти, а ми потребуємо розуміння, ніжності та, напевно, й чутливості.
Але не всі життєві ситуації такі. Хоча це й може бути записано десь глибоко в наших внутрішніх програмах, ми не обов’язково повинні будувати стосунки зі страховим агентом. По‑перше, варто усвідомити, в яких ситуаціях годиться бути м’яким, а де потрібна твердість і навіть жорсткість. Скоріш за все, останні знадобляться вам на роботі.
По‑друге, «ні» можна сказати різним тоном, із різним виразом обличчя. Також різними можуть бути рівні аргументації: не ображайтеся, але ми не зможемо взяти участь у дитячому святі, бо в нас зараз взагалі не та ситуація, — це «ні» з поясненням, але набагато більш непробивне та сильне, ніж — ви знаєте, ми б з радістю, але мама захворіла, у чоловіка зараз дуже багато роботи, а мені потрібно відпочити на вихідних, бо я себе погано почуваю.
Також досить м’яке я не знаю, в чому причина, але в мене якесь дивне відчуття, або — ти знаєш, соррі, мені сьогодні взагалі не хочеться йти в бар — причини, які близька людина мала б зрозуміти. Можливо, не варто брехати та вигадувати різні пояснення, крім мені не хочеться. Життя без брехні й відмовок набагато простіше.
Що саме ти не зрозумів у моєму «ні»?
Колись я вже писала про правило театральної імпровізації «так, саме так», котре означає вчасно зреагувати на неочікувану зміну власних планів і прийняти те, що запропонує інший актор. Однією з цікавих вправ, про які нам розповіла лекторка курсу Симона Травнічкова, була така: на всі пропозиції, котрі ви отримаєте протягом дня, відповідати «так». Як у фільмі з Джимом Керрі «Завжди кажи "так”». (Однак потім було б непогано мати вихідний день, щоб усе встигнути.) Проте і Джим Керрі зрештою зробив висновок, що говорити ЛИШЕ «так» означає не жити вільним життям.
Тому наша лекторка розповіла нам про протилежну вправу: Ні. Що саме ти не зрозумів у моєму «ні»? Завдання було подібним — необхідно було день чи два‑три дні усвідомлено говорити «ні». Стримувати себе в потребі пояснити свою відмову та сказати будь‑що зайве. Чи хоча б експериментувати з мірою, жанром і кількістю своїх пояснень. Слідкувати, як це впливає на нас, наше оточення та ситуації, в які ми потрапляємо. Без жодних очікувань, лише з щирою цікавістю.
Переклад: Ольга Долга