Стрес, перевантаження і виснаження. Занадто велика концентрація на продуктивності, мінімум відпочинку й нескінченний «список справ» — часта реальність наших днів. Ми завантажуємо себе більше, ніж можемо витримати. Нам терміново потрібно, щоби світ навколо нас нарешті заспокоївся хоч на п’ять хвилин. У нас повна голова думок, які неможливо відключити, і ще невпинне відчуття, що нам постійно потрібно щось робити і вирішувати. Вам це знайоме? Ходімо розберемося, що означає перевантаженість і як із неї вийти.
Перевантаженість — це відчуття надмірного навантаження голови або тіла, або зразу обох одночасно. Перевантаженість, емоційна чи інформаційна, може спричинити в нас різні почуття. Коли вона настає? Часто тоді, коли вже всього забагато. Вона може виникати в ситуаціях, коли ми не знаємо, що робити раніше. Поступово ми починаємо губитися в усьому, що маємо робити, і в тому, що відбувається навколо нас.
У такий момент ми намагаємося переконати самі себе, що в нас усе під контролем. Але можливо на заданий момент це тільки ілюзія контролю. У такій ситуації ми вже не можемо розрізняти, що важливо, а що ні. Часто буває так, що через перевантаження в нас болить голова, емоції змінюються щохвилини, з’являються неприємні думки, які ніяк не зникають. Ми втрачаємо «мужність» та енергію, щоби закінчити справи або взагалі їх почати. Ми відчуваємо себе виснаженими, нічого не встигаємо, ми немотивовані, непродуктивні (навіть пасивні) і часто перебуваємо у постійному стресі. Розумова працездатність зменшується, а змусити себе працювати стає набагато важче. Приходить прокрастинація і наш негативний внутрішній критик бере на себе роль уявного водія нашого життя. Ну от, ти знову нічого не зробив. Ти нікудишній.
Перевантажений мозок
Замість того, щоби працювати за списком справ, ми часто робимо щось інше або взагалі нічого не робимо. Неприємні думки можуть легко завести нас у замкнене коло, де ми боїмося, що почуття та емоції, які ми переживаємо, виникнуть знову. Тому ми намагаємося уникати емоцій та думок. Це приносить короткочасне полегшення, коли тіло й розум відпочивають від перевантаження.
Проте, якщо ми частіше уникаємо ситуацій, думок та емоцій, наш мозок запам’ятовує цю реакцію. У наступній ситуації він користується нею знову, тому що короткочасне полегшення — це швидка й позитивна винагорода (на відміну від роботи, на яку доводиться витрачати багато енергії). Він добре знає, що в той момент замість перевантаження прийде приємна емоція.
Але що відбувається насправді? Думки та емоції посилюються, а їхня інтенсивність повільно зростає. Отже, перевантаження забирає в нас більше енергії. Крім того, воно часто з’являється не саме, а як суміш емоцій страху (чи зможу я все це зробити?), провини (інші можуть це зробити, тільки я не можу…), тривоги (я взагалі встигну це зробити?), сумнівів та занепокоєння (а якщо це через мене?) і невпевненості (а якщо…). Ми розчаровані, з’являється втрата сенсу, іноді й безпорадність.
Зовні перевантаження може проявлятися у роздратованості та знервованості. Ми не можемо зосередитися, наша продуктивність падає, ми більше втомлюємося. Організм сигналізує нам про це головним болем, болем у спині чи в животі, а, деколи, і хворобою. Ми втомлені, погано спимо й іноді виснажуємося навіть від дрібниць. Навіть якщо ми спимо достатньо, то прокидаємося вранці «непридатними» й не виспаними. Ми частіше відкладаємо справи й іноді буває, що ми тікаємо в інший світ (Netflix, соціальні мережі, ігри). Ми не в змозі зосередитися, частіше про щось забуваємо. Усього забагато. Ми начебто ходимо по замкненому колу.
Мозок безупинно напружено працює, він не отримує свого регулярного відпочинку. Його батарейки сідають, часто поступово й непомітно. Нам важче відпочити й підзарядити їх, тому що ми тримаємо над собою уявний батіг, коли ми в постійній «тривозі»: я мушу це зробити, відпочити зможу лише потім.
Крім того, ми часто розслабляємося, перебуваючи в онлайн‑світі, який не заряджає нашу енергію. Мозок перевантажений і він не має сил. Розум повідомляє про перевантаження й необхідність паузи. Щоби знову функціонувати, організм мусить підзарядити свої психічні і фізичні батарейки. Він вимикає системи, які йому не потрібні для виживання, і вмикає «надзвичайний стан». Нам потрібно більше спати, він хоче більше цукру й відпочинку.
Як вийти з цього?
- Давайте приділимо час собі. Заплануйте в календарі час тільки для себе — так само, як ми плануємо зустрічі та важливі справи. Почнемо повільно з 5/15/30/45 хвилин для себе. Ми часто боїмося, що щось пропустимо, що щось не встигнемо, і тому ми постійно сильно зайняті. Таким чином ми перевантажуємося ще більше, ніж якби ми робили щось менше й повільно, крок за кроком. Інколи не завадить зупинитися і сказати собі «СТОП», тепер я відчуваю себе перевантаженим. Запланований час для себе також є важливим кроком у встановленні власних меж.
- Давайте встановимо собі рамки. Відчуття переповненості часто виникає саме тоді, коли в нас немає чітко встановлених меж і реалістичного плану. Мозок не знає, що він може собі дозволити, а що ні. Він не може усвідомити, що його чекає й що вже пройшло. Він не може оцінити час, необхідний для виконання діяльності. Маючи чіткі межі, він має на що спертися. Так само, як коли він звик до певної рутини й розпорядку дня. Він вміє передбачати й завдяки цьому розрахувати, скільки енергії йому потрібно на день.
- Спробуємо десять хвилин. Перших десять хвилин мають велике значення. Коли ви починаєте працювати, поставте собі секундомір на десять хвилин і усвідомте кожне порушення (я беру в руки мобільний телефон, я відходжу від роботи), але не дайте йому себе спіймати. Продовжуйте працювати.
Думайте про те, що кожен із нас по‑різному витривалий як психічно, так і фізично. Те, що означає перевантаженість для одного, може бути лише ще одним простим завданням для іншого. Тут порівняння з іншими не допомагають, а радше шкодять. Тож не забувайте самі про себе і відпочивайте.