У своїй практиці я регулярно зустрічаюся з парами, які чудово вміють ефективно домовлятися про те, що їм потрібно: як вести побут, спланувати відпустку, організувати логістику навколо дітей, але при цьому вони якось віддалилися одне від одного, щось втратили. Вони не знають, як із цим боротися. Вони можуть говорити одне з одним, але… якось уже не говорять про себе, про свої почуття щодо стосунків. Вони розмовляють одне з одним, але їм двом немає місця в цій комунікації.
Це стається тоді, коли весь простір між партнерами займає цільова комунікація. На її захист варто сказати, шо вона сама в цьому не винна. Рішення практичних труднощів і взаємне з’ясування потреб є важливою основою партнерства. Без неї неможливо вибудувати функціональні стосунки — вона потрібна для планування майбутнього, вона посилює довіру та безпеку в стосунках. Коли ми вміємо домовлятися і розв’язувати проблеми, ми можемо вірити одне одному.
Утім, жити лише в цільовій комунікації стосунки не можуть. Без глибшого обміну думками та слухання одне одного партнери поступово відчужуються. Хоча технічно вони спілкуються, їм бракує живого емоційного зв’язку. Тож важливо приділяти увагу не лише практичним питанням, а й власне стосункам.
Аби втримати живе порозуміння і любов, потрібно зупинитися і розповісти одне одному про свій досвід, почуття, мрії. Вислухати іншого без поспіху і не засуджувати його чи її. Саме ці розмови, «непрактичні» на позір, посилюють взаємний зв’язок і довіру. Вони потрібні, щоб зав’язати, втримати і поглибити контакт з іншою людиною, сформувати стосунки і почуття співналежності. В науці таку комунікацію називають фатичною.
Форми комунікації в стосунках
Цей термін вперше вжив британський антрополог Броніслав Маліновський в 1923 році, коли описував, що представники певного племені проводять багато часу в розмовах, які не мають інформаційної цінності, але зміцнюють їхні взаємні зв’язки. Фатична комунікація (від грец. слова «φατός» [phat(ós)] — сказаний) — це комунікація, яка слугує насамперед для побудови стосунків між комунікантами, а не для передачі інформації.
Також можна виділити різні форми спілкування у партнерських стосунках залежно від того, наскільки вони допомагають поглибити взаємний контакт і порозуміння між партнерами. Тож давайте представимо їх у порядку від найпростіших до найважливіших.
Комунікативна вата
Вона слугує передовсім для того, аби настала тиша. Певна кількість заповнювальної комунікації є природною та, по суті, необхідною в будь‑яких стосунках — не потрібно весь час вести глибокі філософські дебати. Час від часу і партнери невимушено спілкуються між собою на різні повсякденні теми, теревенять про погоду або телебачення.
Однак якщо таке «наповнення» починає домінувати і поступово витісняє більш важливу комунікацію про почуття, потреби або спільні плани, це може сигналізувати про проблему. Така ситуація часто пов’язана з униканням інтимних стосунків чи розв’язування конфліктів. Хоча партнери весь час розмовляють одне з одним, вони уникають найважливішого, взаємно віддаляються та втрачають порозуміння.
Саме тому важливо відрефлексовувати якість комунікації в стосунках, і якщо «наповнення» стає забагато, а близькості — мало, добре запитати в себе про причини такого стану справ. Їх може бути ціла низка:
- Тривога через тишу. Люди часто сприймають тишу в розмові як неприємну чи тривожну. Вони відчувають потребу «заповнити» її словами, аби почуватися комфортніше.
- Рутина. Коли ви проводите з партнером забагато часу і не маєте про що говорити постійно. Заповнювальне спілкування допомагає уникати незручних пауз.
- Уникання конфліктів. Говорити на безпечні теми (як‑от погода чи телебачення) — спосіб уникнути сварок через більш чутливі речі.
- Нудьга. Можливо, ваші довготривалі стосунки потрапили в коло нескінченного повторення, і ви не знаєте, як з нього вийти.
- Втома. Щоденні турботи можуть вас стомлювати. Тоді у вас не буде енергії на глибші розмови.
- Брак інтимності. Якщо вашим стосункам не вистачає близькості, ви говорите досить поверхово. Вам бракує безпеки для глибшого спілкування.
Надмір наповнювальної комунікації виснажує стосунки. З’являється небезпека, що партнери втратять зв’язок і розуміння. Якщо наповнювальне спілкування переважає, це можна сприймати як попередження і заклик до оживлення стосунків та поглиблення взаємної довіри.
Теревені
Як жартував у п’єсі персонаж Яра Цімрман: «Людині не так потрібно знайти порозуміння з іншими, як просто побалакати». Саме «балакання» і взаємний обмін повсякденним досвідом є цілком природною частиною спілкування в партнерських стосунках. Теревені мають кілька важливих функцій.
Вони дають змогу розповісти партнерові про те, що з нами відбувається, з чим ми маємо справу на роботі, що нас турбує. Завдяки цьому інша людина починає краще розуміти нашу ситуацію, настрій. Хоча нерідко це рутинна розмова, та вона поглиблює наш зв’язок, допомагає «вивітрити» повсякденні стреси й проблеми. Навіть якщо партнер безпосередньо ситуацію не вирішує, сама розмова, як правило, має заспокійливий ефект.
Теревенити ми можемо і на теми, які нас прямо не стосуються, наприклад, суспільство, культура, спорт, що сталося з подругою, хто з ким познайомився… Це зручні теми, які допомагають утримати потік спілкування тоді, коли не лишається енергії на глибші розмови. Особливо на початку стосунків може йтися про потребу в «безпечних» темах. І навпаки, обговорення спірних тем може пожвавити відносини і привнести в них більше пристрасті, хоча й з ризиком конфлікту.
Для деяких пар дискутування може бути способом спільного проведення часу, коли вони можуть реалізуватися на інтелектуальному рівні стосунків. А дехто любить сперечатися про плітки, задовольняючи так свою цікавість і прагнення до сенсацій. Кожному своє — на колір і смак товариш не всяк.
З іншого боку, коли теревені й суперечки переважають за рахунок щирого обміну емоціями, стосунки можуть бути позбавлені важливої інтимної складової. Крім того, дебати іноді призводять до конфліктів, якщо партнери розходяться в поглядах. Також необхідно стежити за тим, щоб надміру сильне бажання «як слід пояснити партнерові, як все є насправді» не призвело до зниження здатності активно слухати його або її.
Грайлива комунікація
Грайливість і легкість дуже важливі в довготривалих стосунках. Вони допомагають розвивати безпечну й відкриту інтимну комунікацію. Гарвілл Гендрікс і Гелен Гант у своїй книзі “Receiving Love” підкреслюють, що здатність пари спільно жартувати, сміятися і не сприймати себе надто серйозно створює атмосферу довіри, яка дозволяє їм показати свої вразливі сторони. Гумор і грайливість у стосунках зменшують напругу та страх помилок.
На думку психологині Сью Джонсон, там, де бракує радощів і грайливості, стосунки стають надто громіздкими та втрачають легкість. Це заважає партнерам відкритися та бути вразливими, що є основою інтимного спілкування.
Саме тому в стосунках так важливо піклуватися про грайливість і гумор. Вони дають змогу партнерам розслабитися, не боятися помилок і відкритися до інтимного спілкування, яке поглиблює стосунки. Грайливість у стосунках є певним «соціальним мастилом», яке дозволяє плавно й безпечно переміщатися між різними темами і рівнями спілкування.
Дотепи можуть мати форму ніжного кепкування, провокації чи добродушного спонукування. Це прояв прихильності й намагання жартома розлютити партнера чи вивести його з себе. Якщо це робити чуйно, це зміцнює інтимний зв’язок. Так партнери показують, що вони настільки добре знають один одного, що можуть дозволити собі й такий жартик.
Флірт і взаємна похвала займають у стосунках незамінну роль. Навіть через роки вони допомагають зберегти іскру пристрасті. Кокетуючи, партнери дають знати, що все ще хочуть уваги одне одного. Словесними сигналами і жестами тіла флірт оживлює інтимну хімію.
Спільний гумор та здатність сміятися з себе й партнера також поглиблюють взаємне порозуміння. Коли партнери можуть разом жартувати й веселитися, зникає напруга і зміцнюється взаємна прихильність. Сміх допомагає долати труднощі.
Якщо ж навпаки партнери не здатні до легкості й гумору, це може призводити до уникнення інтимної комунікації через страх критики чи болю. Тут бракує безпечного простору для обміну та взаємного збагачення.
Однак існує й протилежний ризик. Коли один з партнерів постійно вдається до жартів і дотепів у ситуаціях, де б доречнішою була серйозніша розмова, вирішення проблеми, та використовує їх як стратегію уникнення, це перешкоджає справжній близькості у стосунках.
Якщо партнер, скажімо, висловлює занепокоєння, а інший применшує його жартами замість того, щоб вислухати та проявити розуміння, це поглиблює відстань між ними. Аналогічно стається, коли один партнер неодноразово ініціює секс як втечу від конфлікту чи важкої розмови, уникаючи реального вирішення проблеми.
Про все це варто говорити відкрито, встановлюючи більш здорові моделі спілкування. Там, де гумор функціонує як втеча від інтимності, страждає якість стосунків та близькість між партнерами.
Інтимна комунікація
Коли ви запитаєте, що таке інтимна комунікація, багато людей, швидше за все, скажуть, що йдеться про комунікацію на інтимні теми чи про секс. Але це не зовсім правда. Інтимна комунікація визначається не тим, про що ми говоримо, а способом спілкування. Йдеться про обмін, де ми глибоко відкриваємося одне одному, слухаємо та виявляємо інтерес. Ми ділимося своїми справжніми почуттями, потребами, страхами та бажаннями, не боячись осуду.
Навіть коли ми розмовляємо про цілком банальні речі, але щиро і глибоко, — це інтимне спілкування. Навпаки, дебати про секс можуть бути абсолютно поверховими, якщо ми уникаємо справжньої близькості та розуміння. Інтимність у стосунках полягає в якості спілкування, а не в темах.
Йдеться про здатність відкритися і поєднатися з іншою людиною. Для цього потрібна відвага та довіра до іншої людини. Дуже непросто відкритися й поговорити про свої найглибші думки, страхи або вразливості. Оголитися перед партнером і ризикнути почути відмову. Ось чому важливо створити безпечний простір, де ми почуваємося прийнятими. Де знаємо, що партнер вислухає нас зі співчуттям і розумінням. Що навіть якщо йому не сподобається те, що він чує, він не засудить нас, а реагуватиме з любов’ю.
Хороша інтимна комунікація вимагає активного слухання без перебивання і порад. Це про обмін та спробу співчувати досвіду іншої людини. Ми не зобов’язані у всьому погоджуватися, але можна намагатися зрозуміти точку зору іншого. Також важливо виділити достатньо часу для бесіди, щоб нікуди не поспішати.
На думку психолога Джона Ґоттмана, важливо щодня приділяти одне одному бодай 15 хвилин безперервної уваги, коли ми зосереджуємося лише на партнерові й не відволікаємося. Лише тоді ми зможемо по‑справжньому зануритися в розмову.
У тривалих стосунках може бути складно підтримувати глибокий рівень спілкування, який існував на початку. Партнери не мають так багато сильних емоцій, які б вони хотіли обговорювати, і вони часто поглинені рутиною повсякденного життя. Крім того, багато партнерів у тривалих стосунках схильні вважати, що вони прекрасно знають іншу людину, тому вже ніщо не зможе їх здивувати.
Однак навіть через багато років у кожній людині можна знайти невідкриті сторони і несподівані глибини. Якщо ми припускаємо, що знаємо про іншу людину абсолютно все, ми перестаємо проявляти щиру допитливість та інтерес до її внутрішнього світу. Ми перестаємо ставити питання, активно слухати і шукати нові перспективи у стосунках.
Так ми починаємо сприймати партнера стереотипно, через призму свого вже сформованого враження про нього. Ми втрачаємо здатність бачити його об’єктивно — так само, як на початку стосунків. Він чи вона перестає нас надихати. Не тому, що він чи вона не має чого нам запропонувати, а тому, що ми закрилися від всього нового.
Ліками від цього є якраз допитливість та відкритість, яка дає нам змогу поглиблювати інтимність і спільно рости навіть через роки стосунків. І якщо ви не знаєте, як це зробити, існують різні інструменти й техніки, які допоможуть вам знайти новий погляд на партнера та стосунки:
- Як сказано в книзі “Hold Me Tight” Сью Джонсон, корисно переглядати любовні листи, фотографії чи щоденники з ранніх стадій стосунків. Це може допомогти нам пригадати, чому ми колись закохалися в партнера і що в ньому було такого захопливого.
- Джон Ґоттман у книзі “The Seven Principles for Making Marriage Work” рекомендує регулярно розповідати собі історію ваших стосунків від початку дотепер. Це допомагає оцінити шлях, який ви пройшли, і не сприймати партнера як очевидність.
- Терапевтка Естер Перель в курсі “Where Should We Begin?” радить щотижня запитувати партнера про щось, чого ви про нього ще не знаєте. Навіть через роки ми можемо відкривати нові сторони особистостей один одного.
Надмір будь‑чого — шкідливий
Інтимне й відкрите спілкування дуже важливе для здорових стосунків. Але воно не повинно стати єдиним критерієм, за яким партнери оцінюють якість своїх стосунків. Я все частіше стикаюся з цим у своїй практиці.
Коли партнери починають (скажімо, під впливом популярних статей) сприймати глибоке спілкування як єдиний параметр успішного партнерства, у них може виникнути відчуття, що якщо вони не розмовляють глибоко одне з одним, з їхніми стосунками щось не так. Відкритість стає обов’язком. А коли інтимне спілкування у стосунках стає обов’язком, взаємодія між партнерами втрачає природність та спонтанність.
Тоді інтимні розмови вже не виникають через щире бажання глибокого контакту. Партнери розмовляють відкрито, але часто ненаповнено і з відчуттям вимушеності. Такий підхід призводить до втрати легкості і гумору в стосунках. Все крутиться навколо серйозних тем, аналізу досвіду та пошуку глибших смислів. Тут немає місця грайливості та радощам від близькості один з одним. Стосунки стають громіздкими.
Інший ризик — дисбаланс у безпечності проявів інтимності. Один партнер починає змушувати іншого ділитися сокровенним навіть проти його волі. У найгіршому випадку це стає інструментом маніпуляції та домінування.
Якщо інтимні розмови не відбуваються так, як би цього хотіли партнери, вони сприймають це як невдачу або кризу стосунків. При цьому проблемою є радше їхні нереалізовані очікування. Не потрібно постійно проживати сильні емоції та відкривати свої найглибші таємниці.
Такі, на перший погляд, більш поверхневі форми спілкування, як гумор, грайливість, а також повсякденні розмови, відіграють незамінну роль у створенні основи для глибшої близькості між партнерами. Коуч зі стосунків Кетрін Вудворд Томас каже: «Коли партнери вчаться приймати одне одного з легкістю та радістю у звичайні моменти, це створює довіру і почуття безпеки, надважливі для того, щоб по‑справжньому відкритися іншій людині».
Так ці, здавалося б, простіші форми взаємодії крок за кроком створюють міцний зв’язок і порозуміння. На їх основі може процвітати глибока інтимність обміну думками та емоціями між партнерами. Важливо не забувати про ці складові стосунків.
Здорово, якщо партнери можуть не тільки глибоко спілкуватися одне з одним, а й розважатися, сміятися, насолоджуватися, а іноді навіть просто балакати, наприклад, дивлячись телевізор. Стосунки бувають розмаїті. Важливо вміти перемикатися між різними рівнями взаємодії та не застрягати лише на одному з них. Збалансоване партнерство поєднує в собі всі складові.
Переклад: Тетяна Сопронюк