Велика помилка

У чому проблема психології? Більшість того, про що вона говорить, реально не існує.

Dalibor Špok

Dalibor Špok
Psycholog

25. 7. 2022

Ми запитуємо в психологів і психотерапевтів: чи натрапляли ви у своєму навчанні або професійному житті на глухий кут, про який ви б хотіли попередити читачів Psychologie.cz, а разом із ними, наприклад, своїх молодших колег? Щось, у що ви вірили, що прийняли, а пізніше переоцінили? Як відбувалося це пізнання, що прийшло на зміну початковому погляду? Сьогодні відповідає психолог Далібор Шпок.

Я думаю, що для тих, хто цікавиться психологією, може бути дуже повчальним один із моїх перших глухих кутів, у який я потрапив у той час, коли ще не дуже розумівся на психології й намагався в ній зорієнтуватися як студент.

Власне, я думав, що психологія працює за зразком природничих або технічних наук. Що так само, як клітина об’єктивно існує в біології чи електрон у фізиці, психологія має подібні об’єктивно дійсні концепції й теорії. У біології ж не буває так, що вам опишуть проникнення рідини крізь клітинну стінку, а потім скажуть: але, згідно з іншими теоріями, це зовсім не так, згідно з ними, рідина зовсім не протікає крізь стінку. Це було би абсурдно. Однак у психології це працює саме так.

Біологія або фізика — це точні науки. Вони мають свій чітко визначений понятійний апарат, теорії й моделі, які взаємно підтверджують одне одного та інтерпретують одну суцільну модель природи. Кожен біолог знає, що таке клітина, і кожен має на увазі те саме. Сфера, де науковці‑біологи дискутують одне з одним, набагато глибша й перебуває на суттєво більше спеціалізованому рівні дослідження — наприклад, яка модель краще описує певний процес. Так працюють точні науки.

Однак психологія — гуманітарна наука. Це не означає, що вона менш наукова. Але це інша наука. Ми не можемо використовувати уявлення про одну науку щодо функціонування іншої.

  • Ми можемо запитувати, де саме закінчується клітина й починається міжклітинний простір (у біології), але не де саме закінчується страх Смерті в певній народній повісті (в етнології, тобто в гуманітарній науці).
  • Навпаки, ми можемо запитувати, що відчуває Смерть у цій повісті, але не про те, що відчуває клітина.

Спектр питань, способів мислення і взагалі опису явищ відрізняються в різних типах наук.

Сови не такі, якими здаються

Помилкою багатьох людей, які цікавляться психологією (і, на жаль, багатьох професійних психологів) є те, що вони сприймають психологію як точну науку. Тобто, що вона щось «об’єктивно» описує. Що завжди існує «предмет» її понять. Так само, як клітина відноситься до об’єктивного формування, такі поняття, як здібності, установки, інтелект або несвідоме мають відноситися до чогось реально існуючого десь у душі або мозку.

У деяких випадках так і є (наприклад, у сфері почуттів чи емоційних процесів — у мозку можна знайти центр емоцій), але в більшості випадків — ні. Більшість психологічних понять не відносяться до жодної «речі», до жодної частини душі, яка десь об‚єктивно існує. Немає чогось такого, як здатність, установка або несвідоме, яке би десь існувало. Для цих понять психологи використовують термін гіпотетичні конструкти. Вони не є елементами душі (як клітини чи електрони), це лише наші мисленнєві конструкції, які допомагають нам краще зрозуміти міжособистісні відмінності або наше функціонування.

Скажімо, сукупність наших конкретних реакцій, певної поведінки, емоцій та типів проживання ми позначаємо словом установка. Але ця установка сама по собі ніде не існує. Це тільки означення — саме такої типової множини реакцій. Аналогічно, ніде в душі «немає» таких конструкцій, як інтелект чи несвідоме. Не варто говорити про це психоаналітикам, бо вони почнуть ревно захищати свій шматок хліба, але несвідоме являє собою всього лише метафоричний конструкт — поняття, яке допомагає нам через певний образ зрозуміти деякі частини нашого психічного життя. Але того, що він описує, «ніде немає». І що ще складніше, кожен психолог‑теоретик може створити власну, відмінну модель такого несвідомого, інтелекту або установок. Одна школа психології називатиме інтелектом щось інше, ніж друга.

Саме тому так важко відповідати на питання непрофесіоналів, наприклад, на лекціях, чи «це в несвідомому», чи «це справа інтелекту». Правильна відповідь лунала б так: Вам слід спершу сказати, шо ви маєте на увазі під тим інтелектом чи несвідомим. По‑друге, мені потрібно було б пояснити вам, що уявлення про те, що щось «є» в несвідомому або в інтелекті — на зразок того, що біла клітина крові є в судині або поза нею , хибне. Тому що немає жодної сфери, де б вони могли об’єктивно існувати.

Очевидно, у цій моделі, якщо вона так це описує (наприклад, фройдіанська модель підсвідомого — свідомого), спогад може перебувати в підсвідомості. Втім, він перебуває там тільки в цій моделі, але ніколи не об‘єктивно (тобто у вас у голові).

На противагу цьому, скажімо, відчуття або емоції — це поняття іншого типу: вони означають щось, що нам загалом доступне, вони для нас очевидні, і цим підтверджують своє об’єктивне існування, навіть якщо лише на суб’єктивному рівні кожного з нас — тих, хто їх проживає. Однак вони описують щось, що в цьому сенсі реально існує (ми проживаємо емоції, бачимо відчуття). Втім, ми не можемо прожити установку або інтелект. Ці поняття недоступні нашому досвіду, вони не є подібними психічними феноменами, не існують на цьому рівні — вони є просто означенням для групи феноменів, які нам доступні (емоції, думки, оцінки…), або описують їх характеристики (інтелект, гострота сприйняття тощо).

Помилка уречевлення

Якщо б ми уявляли, що гіпотетичні конструкти (установки, несвідоме, інтелект) існують на тому самому рівні й у той самий спосіб, що й поняття нашого безпосереднього проживання (емоція, відчуття, думка), ми би робили велику помилку, яку філософія пізнання називає помилкою реїфікації, уречевлення. Помилка реїфікації означає, що ми хибно уявляємо певне явище або модель як об’єктивно існуючу річ. Наприклад, будинок має фінансову цінність або естетичну красу. Втім, ні та ні інша не існують об’єктивно — це тільки поняття, які визначають, що люди готові заплатити або наскільки їм цей будинок подобається.

Проблема й найбільша небезпека (не тільки) вступних підручників психології полягає в тому, що вони не тільки не звертають вашу увагу на цю базову відмінність психології як гуманітарної науки, а й навпаки, зображають психологію саме як точну науку:

  • Подають вам дефініції понять — у психології насправді існує мінімум визначень.
  • Говорять вам, «що таке» інтелект — і ніколи «що окремі визначні психологи думали про інтелект».
  • Показують вам модель несвідомого — і ніколи спосіб, у який той чи інший психоаналітик пояснював функціонування душі.

Дуже швидко ви як уважний читач з’ясуєте, що тут щось не так: що ці теорії суперечать одна одній, що ці поняття вживаються тут по‑іншому, ніж на наступній сторінці тощо. Ви почнете звинувачувати або себе — у тому, що погано розумієте психологію, або психологію як ненаукову чи шарлатанську сферу, або цей підручник — що він не може вам це пояснити. Центральна проблема полягає в тому, що психологію просто не можна розуміти як технічну або природничу науку, не можна очікувати від неї чітких визначень, не можна думати, що вона говорить про елементи нашої душі, які об’єктивно існують.

Слід зрозуміти, що вона дає різні способи розглядати певні частини нашого життя, проблем, поведінки. Вона не дає однієї великої безсумнівної теорії, яка все пояснює. Вона не дає загальних законів, дієвих скрізь. Вона дає лише так звані короткострокові теорії (це характерно для гуманітарних наук): наприклад, модель розв’язання партнерського конфлікту, модель довготривалої пам’яті, типологію установок. Але ці моделі можуть бути застосовані лише у вузько визначених сферах, які їх стосуються. За їхніми межами вони не працюють. І це не помилка або недолік, а навпаки — основна риса такої науки.

Якщо ми зрозуміємо це якомога раніше, то вбережемо себе від багатьох хвилювань, болю, збентеження та розчарування в розумінні наукової психології та читанні психологічних книг.

Оригінал статті чеською мовою

Переклад: Тетяна Сопронюк

Оригінал статті чеською мовою
Nastavení soukromí

Můžeme povolit některé další služby pro analýzu návštěvnosti? Svůj souhlas můžete kdykoliv změnit nebo odvolat.

Více informací.