Як вилікувати кривду

Почуття провини, приниження й несправедливості пригнічує. Позбудьтеся його раз і назавжди.

Iveta Vitková

Iveta Vitková
Kouč, lektor

26. 5. 2022

«Назовні все виглядає добре. Але мені з тією кривдою погано живется… Як позбутися цього почуття? Як відпустити ту кривду? Що я можу для цього зробити?» Коли до редакції прийшло запитання читачки, у якому вона описувала свій неприємний досвід із роботи й післясмак, який вона в собі вже декілька років тримає, мені здалося, що я точно знаю, про що вона говорить. Адже хто з нас ніколи не відчував себе жертвою несправедливості, шкоди та зради, і в присутності «злочинця» не одягав маску «Зі мною все добре»? На жаль, ми одягаємо її не лише перед іншими, а й перед собою. Таким чином ми ховаємо свій біль досить глибоко, щоби він міг рости в нас і супроводжувати нас у житті навіть протягом багатьох років.

Що таке кривда? Звичайне означення каже, що це боляче сприйнята несправедливість. Враження, що ми стали жертвами свавілля, маніпуляцій чи приниження. Це означає, що нашому почуттю кривди передує якась подія, ситуація, розмова, у якій ми опинилися або навпаки залишилися в ній поза увагою. Виходячи з цього, можна було б сказати, що наші кривди найчастіше пов’язані з поведінкою інших людей щодо нас. А ще краще, від наших міркувань про їхню поведінку.

  • «Якби ви мене краще виховали, я б не жив зараз так, як живу».
  • «Вони скаржилися на мене, без того, щоби звернутися спочатку до мене. Це було несправедливо!»
  • «Він жахливо принизив мене перед усіма, а я так йому довіряла».

Це слова з вуст моїх клієнтів, які звернулись до мене з тим самим питанням, що й авторка запитання. Як мені позбутися цього поглинаючого почуття кривди? Я знаю, що це потребує часу, і було б розумно просто забути про це. Пробачити. Але я не знаю як!

Оскільки це не почуття, а думка, яка нашіптує нам (підставно й безпідставно), що поведінка інших суперечить нашим бажанням, ідеям чи потребам, то відчуття кривди ми власне не можемо позбутися. Ми насправді не знаємо справжнього почуття, якого хочемо позбутися. Усе, що ми знаємо, це те, що воно болить, воно неприємне й наводить нас лише на подальші болючі думки.

Майже магічне слово «пробачити», яке є найпоширенішою порадою щодо пережитої кривди, спочатку буває скоріше пасткою, а не шляхом до визволення. Так само, як ми не можемо за просто так вирішити, що в нас не буде боліти голова, ми не можемо пробачити просто так тільки тому, що це було б логічно й корисно. А спроби знайти таке швидке рішення часто призводять до ще більшої гіркоти, бо таким способом ми чинимо насильство самі над собою. Це все одно, що намагатися вилікувати головний біль, б’ючи головою об стіну.

Свою травму нам потрібно спочатку пережити (витерпіти гострий біль) і зрозуміти її природу, щоби ми могли зрозуміти, чим її лікувати. Тільки тоді ми зможемо поглянути на ситуацію ширше і вибрати, що робити далі. Чи ми хочемо й можемо залишити цей досвід у минулому і відновити первісні відносини — пробачити, або завдана шкода настільки незворотна, що пора рухатися далі. Але без образи.

Перша допомога

Для того, щоби ми могли надати собі базове лікування та зрозуміти природу нашої травми, нам недостатньо просто знати, що це була кривда. Інформацій, які знадобляться нам для справжнього лікування є набагато більше:

  • Які наші стосунки з цією людиною? Це партнер, колега, начальник, знайомий?
  • Коли й де сталася моя кривда і який у мене був настрій?
  • Що цьому безпосередньо передувало, а що було далі?
  • Як я зазвичай працюю зі своїми емоціями? Чи вмію я ними керувати?
  • Як я насамперед ставлюся до світу, до інших і до себе? Я більше схильний увагу та визнання заслужити? Чи мені інші не потрібні? (На цю тему я рекомендую книгу Томаса А. Гарріса «Я — О’кей, Ти — О’кей»
  • Я схильний бачити речі більше негативно, чи я навпаки шукаю добро й там, де його немає? Або я можу бачити реальність такою, яка вона є?
  • І на завершення одне дуже важливе питання: яку емоцію я відчуваю?

Наведені вище запитання досліджують так званий контекст. Вони би мали допомогти нам відокремити реальність від припущень і, при необхідності, окреслити тенденцію придушення одних її елементів і, навпаки, підкреслення інших, щоби вона відповідала нашому уявленню про світ.

Останнє запитання Яку емоцію я відчуваю? би в ідеальному випадку мало розкрити нам саме те почуття, від якого ми хочемо позбутися й називаємо його кривдою. Назвати емоції є ключовим для розуміння природи нашої травми та пошуку правильного курсу лікування. Я ставлю його аж у кінці саме тому, що у світлі попередніх відповідей наше переживання все ще може по різному змінюватися. Для полегшення я рекомендую дотримуватися чотирьох основних емоцій: радість, гнів, смуток і страх.

І чому це важливо? Тому що лікарство від смутку буде виглядати інакше ніж лікарство від страху. Аналогічно, і робота з гнівом вимагатиме власного специфічного підходу, щоби змогла загоїти стару рану. Й останнє, але не менш важливе, інші названня можуть збити нас зі шляху.

Автентичне переживання

Ми схильні придушувати або перетворювати неприємні почуття в різні форми, прийнятні для нас та інших. Ми не скажемо партнеру, що ми на нього злі, але ми вважаємо за краще виглядати сумними, тому що в нас складається враження, що це завдасть йому менше болю. Або тому, що гнів і крик для нас самих є неприйнятними. Іноді замість смутку ми показуємо байдужість і незацікавленість. Тому що ми не можемо дозволити собі бути настільки вразливими.

Це маска, яка повинна була захищати нас, але яку ми, можливо, носимо вже так давно, що навіть не здогадуємося про це. Це так звані сурогатні почуття або емоції, завданням яких є приховувати ті справжні — автентичні. Крім усього іншого, їх можна розпізнати таким чином, що, переживаючи їх, вони не полегшують нам і ситуація ніяк не вирішується або, навпаки, ще погіршується. Сурогатні почуття тримають нас у замкненому колі.

Ми навчилися цьому мистецтву вже в ранньому дитинстві, коли навколишні авторитети (батьки, бабусі, дідусі, школа…) визначали, що правильно, а що ні в нашій поведінці та переживаннях, і таким чином формували наші основні життєві переконання.

Автентичні емоції (ті справжні, які ми відчуваємо) у порівнянні із сурогатними (які ми проявляємо) призводять до розвитку ситуації вперед, до зміни, до закриття. Таким чином, навіть запізнення на кілька років автентичного переживання раніше заборонених почуттів — наприклад, дозволити собі відчути справжній гнів, кричати й лаятися замість сліз і смутку — може мати сильний терапевтичний ефект.

Лікувальна процедура

Якщо нам вдалося зрозуміти контекст усієї ситуації й ми змогли в ідеальному випадку назвати те, що ми насправді відчуваємо, виникає інше питання: Що може вилікувати мій страх, гнів, смуток? або Що мені зараз за цих обставин потрібно випробувати? І тут нам дуже пригодится вся інформація, яку ми маємо про подію.

Це звучить як багато роботи, яку, здається, мав би виконати хтось інший, коли постраждали ми. Але наша власна безпека — це наша відповідальність. Для інспірації я пропоную вам свої найчастіші відповіді, включаючи контекстні запитання:

Мені треба про це поговорити. Мені потрібно розуміння та прийняття своїх почуттів. Мені потрібно, щоб інша сторона визнала мій біль. Або навіть вибачилася. Контекст, який мені потрібно дослідити: чи наші стосунки настільки міцні, що я можу безпечно відкритися? Чи дана людина мене зрозуміє? Чи вислухає мене? Чи я готова почути те, що каже мені інша людина, а не тільки те, що я хочу почути?

Мені потрібно відновити впевненість у собі. Контекст, який мені потрібно дослідити: чи може інша особа (той, кого стосується моя кривда) допомогти мені в цьому, чи я заради розмови скоріше ризикую отримати подальші травми? Невже немає когось іншого (іншого авторитету?), хто може допомогти мені зцілити сумніви, які я маю щодо себе через ту неприємну подію? Чи допоможе мені, якщо я десь інше відчую визнання?

Мені потрібно змиритися з реальністю. Контекст, який мені потрібно дослідити: іноді я схильний дивитися на світ і людей навколо себе через свої дитячі ілюзії щодо світу. Я хочу, щоб усі були добрі, усе мало сенс і добре закінчилося. Від чого я відмовляюся у всій ситуації? Що мені потрібно, щоби зуміти прийняти її у своє сприйняття світу як неприємну, але реальну частину? Зрозуміти поведінку іншого? Чути подібні історії?

Сказати комусь на повну те, що ми думаємо та відчуваємо, це не завжди найкраще ні для нього, ні для нас. Тому дозволю собі тут велике застереження від прямої конфронтації з імовірним винуватцем.

Тому що чим більше часу минає від нашої кривди в минулому, ризик повторного травмування зростає. Якщо ми вирішимо висвітлити події кількарічної давності, інша сторона може інтерпретувати це як несподівану атаку й захищатиметься. І ми теж, мабуть, (хоча й не обов’язково) вступимо в таку розмову під вагою довготривалого болю та різноманітних фантазій, які склалися в нас за ці роки внутрішньої боротьби. Зайве говорити, що це можуть бути абсолютно хибні фантазії та переконання. Однак цей варіант має своє місце в моєму списку лікування. Але це працює лише в тому випадку, якщо його застосовують у правильному обсязі та в потрібному місці та з усвідомленням можливих наслідків. Як і більшість ліків.

Спробуйте на собі

По пунктах, робота з кривдою може виглядати приблизно так:

  • Уточніть і в ідеальному випадку запишіть усі обставини походження вашої кривди — контекст.
  • Шукайте свої справжні почуття, які пов’язані з кривдою. І не бійтеся стосовно цього звертатися за допомогою до професіоналів.
  • Навіть якщо це буде страх, гнів чи смуток, запитайте самі в себе, що вам потрібно, щоби вилікувати їх. Час? Можливість поговорити про них? Прийняття? Повністю проявитися? Ви також можете знайти інспірацію в моєму списку, але краще, якщо ви будете спиратися на свої власні потреби.
  • Прагнення помсти, презирство, але й, наприклад, смуток, який не приносить полегшення — це все можуть бути сурогатні емоції. Якщо ви не можете зрозуміти, що вам потрібно для зцілення, погляньте знову у свої переживання. Можливо, вам потрібні ліки від чогось зовсім іншого, ніж ви думали.
  • Замість того, щоби прощати, спершу домагайтеся примирення та визнання того, що ви були скривджені. Це допоможе вам реально побачити ситуацію і знайти реальні рішення.
  • Незалежно від того, чи вирішите ви протистояти, мовчати, зануритися в себе чи відвідати експерта, думайте про свою безпеку та вразливість.
Оригінал статті чеською мовою.

26. 5. 2022

Nastavení soukromí

Můžeme povolit některé další služby pro analýzu návštěvnosti? Svůj souhlas můžete kdykoliv změnit nebo odvolat.

Více informací.